ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Держкомстату

15.02.2010р.  № 58

 

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ З ОКРЕМИХ ПИТАНЬ ОБЛІКУ

ТА РОЗРАХУНКУ ОБСЯГІВ ЗАПАСІВ ТА ПОТОКІВ ІНВЕСТИЦІЙ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Анотація

 У методологічних положеннях ураховано окремі положення нових редакцій Керівництва з платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції Міжнародного валютного фонду (6-те видання, 2008) та  Стандартного визначення прямого іноземного інвестування Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD, 4-те видання, 2008) та відповідно наведені підходи щодо обліку прямих інвестицій.

Методологічні положення призначені для використання працівниками органів державної статистики та іншими заінтересованими користувачами.

Передмова

Прямі інвестиції є міжнародною категорією інвестування, яка використовується для складання платіжного балансу та визначення міжнародної інвестиційної позиції країни.

В умовах глобалізації для коректного визначення обсягів інвестицій важливою задачею є виявлення взаємозв’язків між підприємствами різних економік та потоків інвестицій між ними.

Методологічні положення базуються на методології, яка визначається Міжнародним валютним фондом та Організацією економічного співробітництва та розвитку, і започатковують вирішення зазначеної задачі.

Методологічні положення підготовлені за участі фахівців Національного банку України та за результатами проведених заходів в рамках реалізації Проекту розвитку системи державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень за підтримки Світового банку.

 

1. Визначення термінів

 

Терміни, наведені нижче, відповідають міжнародним стандартам при визначенні прямого іноземного інвестування.

Безпосередні відносини прямого інвестування виникають у тих випадках, коли прямий інвестор напряму володіє інструментами участі в капіталі, які забезпечують йому 10 або більше відсотків участі в статутному капіталі підприємства або голосів в управлінні.

Відносини прямого інвестування виникають у тих випадках, коли інвестор-резидент однієї країни здійснює інвестиції, що призводять до встановлення контролю або суттєвого впливу на управління підприємством, яке є резидентом іншої країни.

Зворотні інвестиції – це інвестиції підприємства прямого інвестування у свого прямого інвестора за умови, що їх частка складає менше 10 відсотків статутного капіталу прямого інвестора-нерезидента.

Контроль та вплив. Уважається, що контроль здійснюється у тому випадку, якщо прямому інвестору належить понад 50 відсотків участі у  статутному капіталі (або голосів) в підприємстві прямого інвестування. Таке підприємство класифікується як дочірнє. Вважається, що суттєвий вплив досягається у тому випадку, якщо прямому інвестору належить від 10 відсотків до 50 відсотків участі у статутному капіталі (або голосів) в підприємстві прямого інвестування (асоційоване підприємство).

Місцева група підприємства прямого інвестування складається з підприємства-резидента, 10 або більше відсотків статутного капіталу якого прямо належить іноземному інвестору, та інших підприємств-резидентів, що знаходяться під впливом або контролем цього підприємства і в яких прямий іноземний інвестор опосередковано володіє 10-ма або більше відсотками статутного капіталу.

Опосередковані відносини прямого інвестування виникають у результаті володіння статутним капіталом (голосами в управлінні) у підприємстві прямого інвестування, яке у свою чергу володіє статутним капіталом (голосами в управлінні) іншого підприємства прямого інвестування або підприємствами прямого інвестування, тобто інвестор може здійснювати опосередкований контроль або суттєвий вплив через ланцюги відносин прямого інвестування. 

Прямі інвестиції – це категорія міжнародних інвестицій, яка виникає, якщо резидент однієї країни отримує контроль або суттєвий вплив на управління підприємством, яке є резидентом іншої країни.

Підприємство прямого інвестування – це суб’єкт господарювання, що знаходиться під контролем або суттєвим впливом прямого інвестора. Підприємство прямого інвестування є або дочірнім (включаючи філії та представництва) або асоційованим підприємством.

Прямий інвестор – це суб’єкт господарювання або група пов’язаних  суб’єктів господарювання, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на інший суб’єкт господарювання, який є резидентом іншої країни.

Сестринське підприємство. Підприємства вважаються сестринськими по відношенню до іншого, якщо ці (зазначені) підприємства мають спільного безпосереднього або опосередкованого прямого інвестора і жодне з цих підприємств не є безпосереднім або опосередкованим прямим інвестором одне одного. Статистика прямих інвестицій обліковує інвестиції між сестринськими підприємствами різних економік.

Торгові кредити – це вимоги та зобов’язання, що виникають між прямим інвестором та підприємством прямого інвестування за наданими, але не сплаченими   продукцією,   товарами,   роботами, послугами або  за наданими авансами у рахунок майбутніх поставок продукції, виконання робіт, послуг.

Реінвестований прибуток – це частка прямого інвестора у нерозподіленому прибутку підприємства прямого інвестування, визначена пропорційно участі прямого інвестора у капіталі.

 

2. Методологічні засади обліку прямих інвестицій та їх компоненти

 

Методологічними засадами обліку прямих інвестицій є:

· Керівництво з платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції МВФ (6-те видання);

· Стандартне визначення прямого іноземного інвестування Організації економічного співробітництва та розвитку (4-те видання);

· Закон України "Про інвестиційну діяльність";

· Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

· Закон України "Про режим іноземного інвестування".

Відповідно до міжнародної методології до компонентів прямих інвестицій відносяться:

акціонерний капітал;

реінвестування прибутку;

боргові інструменти.

Інструментами прямих інвестицій є:

1. Внески засновників (учасників), що здійснені до статутного або пайового капіталу, у вигляді: грошових внесків, пайових цінних паперів (акцій), рухомого і нерухомого майна, нематеріальних активів (будь-яких прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо).

2. Корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, що виникають при купівлі, та права на управління юридичною особою);

3. Інвестиції, що отримані в результаті укладання концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

Компонент прямих інвестицій "реінвестовані прибутки" є розрахунковим і визначається як частка прямого інвестора у нерозподіленому прибутку, визначена пропорційно участі прямого інвестора у капіталі,  до того моменту, як прибуток уважатиметься розподіленим.

До боргових зобов’язань відносяться кредити та займи (у тому числі договори фінансового лізингу), торгові кредити та позики, а також боргові цінні папери (облігації, векселі).

 

3. Визначення безпосередніх та опосередкованих відносин прямого інвестування

 

Безпосередні та опосередковані відносини прямого інвестування визначаються шляхом установлення ступеня взаємозв’язків між підприємствами та їх напрямів.

Схема 1.1 дає уявлення про безпосередні та опосередковані відносини прямого інвестування, а також про сестринські зв’язки та зворотні інвестиції.

 

 

Відповідно до наведених на схемі 1.1. взаємозв’язків між економічними одиницями підприємство А є безпосередньо прямим інвестором для підприємств В та E та опосередкованим прямим інвестором – для С, D та F.

Підприємство В є безпосередньо прямим  інвестором для підприємств С та D.

Підприємство E є безпосередньо прямим  інвестором для підприємств для F та H.

Підприємство  В здійснило зворотну інвестицію до підприємства А  і володіє 5% його статутного капіталу. З урахуванням обсягів зворотного інвестування обсяги зобов’язань підприємства  В перед підприємством А зменшуються на обсяги його активів у підприємстві А.

Підприємства B та F є сестринськими підприємствами, оскільки мають спільного інвестора A.

Підприємства Е, С, D також є сестринськими, оскільки мають спільного інвестора А.

 

Для визначення наявності відносин прямого інвестування застосовується критерій 10 відсоткового порогу участі в капіталі підприємства (прямої або опосередкованої).

Опосередкована участь у підприємстві розраховується шляхом множення частки участі інвестора в першому підприємстві на частку участі першого підприємства в наступному підприємстві, помноженому на відповідні частки участі для всіх інших наступних підприємств.

 

 

Підприємство А опосередковано володіє підприємством С, оскільки через підприємство В опосередковано  володіє 24%  статутного капіталу підприємства С (80%*30%/100=24%).

Якщо частка участі інвестора розподілена між декількома ланцюгами участі, для визначення загального відсотка участі інвестора визначається сума процентів безпосередньої (прямої) та опосередкованої участі за всіма ланками. Якщо загальний процент участі менше 10%, уважається, що підприємство, яке розглядається, не має відносин прямого інвестування з інвестором.

 

 

Підприємству А опосередковано належить 6% статутного капіталу D через частку участі у  володінні статутним капіталом підприємства В (30%*20%/100= 6%). Також через частку участі у володінні підприємством С підприємство А опосередковано володіє статутним капіталом підприємства D у розмірі 5,4%. Таким чином, підприємству А в сумі належить 11,4% (6%+5,4%=11,4%) статутного капіталу D, тобто воно є прямим інвестором останнього.

Звітуючи про здійснені інвестиції, підприємство А відображає інформацію щодо внесків до статутних капіталів В та С (безпосередньо пряме інвестування) та дані щодо  опосередкованого володіння у розмірі 11,4% статутним капіталом D.

Ураховуючи, що представлені респондентами різних країн дані мають бути симетричними для забезпечення їх узгодженості та співставності,  підприємство D відображає зобов’язання перед підприємством А в розмірі 11,4% свого статутного капіталу та зобов’язань перед В у розмірі 20% капіталу.

Спрощений приклад сестринських підприємств представлено на схемах  1.4 та 1.5.

 

Сестринські підприємства

 

 

На схемі 1.4. підприємства Е та F є сестринськими, що мають спільного безпосереднього прямого інвестора підприємство D. На схемі 1.5 сестринськими є підприємства В та С зі спільним безпосереднім прямим інвестором А.  Підприємства вважаються сестринськими незалежно від того, чи є між ними потоки капіталу.

Схеми 1.6 та 1.7. ілюструють поняття місцевої групи підприємства прямого інвестування.

 

Місцева група підприємства прямого інвестування

 

 

 

На схемі 1.6. підприємство А контролює підприємство В (100% участі у статутному капіталі), при цьому підприємство В контролює підприємство D. Підприємство А опосередковано контролює підприємство D.

Звітуючи про отримані прямі інвестиції, підприємство В (респондент) до обсягів прямих іноземних інвестицій  має включати також обсяги прямих інвестицій підприємств, що входять до його місцевої групи – 100% відсотків статутного капіталу С та  80% розміру статутного капіталу D.

Звітуючи про здійснені прямі інвестиції, підприємство А (респондент) має надати інформацію не тільки щодо обсягів володіння статутним капіталом В у розмірі 100% , але й щодо обсягів володіння С у розмірі 100% статутного капіталу та  80%  капіталу D.

На схемі 1.7. підприємство А є прямим інвестором підприємства В, підприємство В володіє 30% статутного капіталу підприємства С, інвестор А опосередковано володіє С (40%*30%/100=12%). Підприємства В та С є місцевою групою.

 

Підприємства, що не відносяться до місцевої групи

 

 

На схемі 1.8. підприємство А є безпосереднім прямим інвестором підприємства В, але підприємство А опосередковано не володіє підприємством С (20%*10%/100=2%), тому В та С не є місцевою групою, хоча В впливає на С.

 

Список використаних джерел

 

1.

 Balance of Payments and International Investment Position Manual, IMF, sixth edition, 2008 (Керівництво з платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції, МВФ, 6-те видання, 2008).

2.

 OECD Benchmark Definition of Forein Direct Investmrnt, 4th edition, 2008 (Стандартне визначення прямого іноземного інвестування Організації економічного співробітництва та розвитку, 4-те видання, 2008).

3.

Руководство по координированному обследованию прямых инвестиций, Статистический департамент МВФ, 2008.

4.

Закон України "Про інвестиційну діяльність".

5.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

6.

Закон України "Про режим іноземного інвестування".

7.

FRAMEWORK OF DIRECT INVESTMENT RELATIONSHIPS (FDIR), http://www.imf.org