Європейський Союз та його роль

 

До європейського Союзу входять 27 країн, що вирішили поступово об'єднати свої провідні технології, ресурси та разом творити своє майбутнє. Протягом періоду розширення, що триває вже понад 50 років, вони сформували зону стабільності, демократії та сталого розвитку, зберігаючи культурне розмаїття, толерантне відношення та індивідуальні свободи.

 

Діяльність ЄС заснована на чотирьох договорах. Перші три договори – Договір про створення Європейського  об'єднання вугілля та сталі, Договір про створення Європейського Економічного Співробітництва, відомий як Римський договір, підписаний 25 березня 1957 року, та Договір про створення Європейського співробітництва атомної енергії – створили Європейські Співтовариства, тобто систему прийняття загальних рішень у вугільній та сталеливарній промисловості, ядерній енергетиці та інших основних галузях економіки країн ЄС. Поступово, Європейське Економічне Співтовариство взяло на себе відповідальність за широке коло питань, в тому числі за соціальну, регіональну політику і питання охорони навколишнього середовища. Оскільки це об’єднання перестало бути виключно економічним співтовариством, згідно з четвертим договором – Договором про Європейський Союз, підписаним 7 лютого 1992 року в Маастрихті – його було перейменовано на Європейське Співтовариство. Саме цей договір і створив нову структуру, яка має як політичний, так і економічний характер і відома як Європейський Союз.

 

ЄС є унікальним міжнародним утворенням, оскільки поєднує в собі ознаки міжнародної організації та держави, хоча формально не є ані тим, ані іншим. ЄС – це обєднання демократичних європейських країн, що спільно працюють задля миру та процвітання. Країни ЄС утворили спільні інституції, яким делегували частину своїх повноважень у прийнятті рішень. Трьома основними інституціями ЄС є Європейський Парламент, що представляє інтереси громадян ЄС і безпосередньо ними обирається; Рада Європейського Союзу, що представляє окремі країни ЄС; та Європейська Комісія, що виражає інтереси ЄС в цілому. Цей інституційний трикутник виробляє політику та закони, які діють на території ЄС.

 

Європейський Союз демонструє, яким чином країни можуть успішно об’єднати свої економічні та політичні  ресурси в спільних інтересах. Сприяючи становленню безпеки і стабільності в широкому світовому аспекті, ЄС допомагає створювати безпечніші і більш сприятливі умови життя в межах своїх власних кордонів. В той же час, Європейський Союз завжди готовий поділитися своїми здобутками та цінностями з країнами та людьми, що знаходяться поза його межами.

 

Історично, першочергове завдання ЄС, створеного невдовзі після закінчення другої світової війни, полягало у згуртуванні націй та народів Європи. Однак, по мірі вступу до ЄС нових країн та розширення сфери його відповідальності, виникла необхідність у визначенні відносин Європейського Союзу з рештою країн світу. Подібно до того, як ЄС працює в межах власних кордонів для усунення торгових бар’єрів, розвитку менш заможних регіонів і сприяння мирній співпраці, він працює разом з іншими країнами та міжнародними організаціями над тим, аби переваги відкритих ринків, забезпечення економічного зростання та стабільності в нашому все більш взаємозалежному світі стали надбанням кожної людини. У  той самий час, ЄС відстоює свої законні економічні та торгові інтереси на міжнародній арені.

Ідея про те, що єдина Європа повинна діяти на світовій арені як єдине ціле, стала стимулом для співпраці країн ЄС у процесі вироблення послідовного підходу до реалізації зовнішньої політики. Протягом двох останніх десятиліть Європейський Союз активізує зусилля, спрямовані на те, щоб роль, яка відводиться йому в розв’язанні питань міжнародної політики, більш відповідала його економічному статусу. Конфлікти, що спалахнули в Європі після падіння Берлінської стіни, переконали лідерів ЄС у необхідності ефективних спільних дій. Це переконання було також підкріплене заходами щодо боротьби з міжнародним тероризмом.

 

Одним із головних завдань, які сьогодні постають перед Європейським Союзом, є розширення території миру, безпеки та добробуту за межі ЄС. Для виконання цього завдання Європейський Союз розробляє та реалізує спільну зовнішню політику та політику безпеки, виступаючи, тим самим, реальною силою, яка забезпечує стабільність, співпрацю та порозуміння в ширшому світовому контексті.

 

Наступні розділи цієї брошури більш детально познайомлять вас з роллю ЄС як найбільшого донора програм допомоги в світі, а також з програмами співпраці України з Європейським Союзом.

 

Програми зовнішньої допомоги Європейського Союзу

 

Європейський Союз є найбільшим донором у світі. Провідну роль в цьому процесі  відіграє Європейська Комісія, одна з трьох ключових інституцій ЄС, до функцій якої належить управління програмами зовнішньої допомоги ЄС та надання допомоги у розвитку по всьому світі.

 

Генеральний директорат Європейської Комісії з питань зовнішньої допомоги або EuropeAid відповідає за виконання програм і проектів зовнішньої допомоги в усіх країнах світу. Завдання цього підрозділу Єврокомісії полягає в забезпеченні організованості та ефективності програм допомоги у розвитку. Головна увага при цьому приділяється досягненню максимальної користі та віддачі від коштів, що виділяються за програмами допомоги. EuropeAid докладає великих зусиль аби гарантувати, що підтримка, яка надається за його програмами, значною мірою сприяла виконанню завдань розвитку, визначених Європейським Союзом і Цілями розвитку тисячоліття ООН. Ефективна реалізація програм допомоги також сприяє підвищенню ролі Європейського Союзу на світовій арені.

 

EuropeAid має надзвичайну децентралізовану структуру. Це означає, що двоє з трьох штатних співробітників Європейської Комісії, задіяних у проектах з надання допомоги, працюють безпосередньо на місці реалізації проекту. Саме тому основна частина роботи з підготовки та виконання проектів здійснюється через представництва Європейської комісії у відповідних країнах.

 

Як гравець, діяльність якого у сфері розвитку є не лише активною, але й випереджальною, Євросоюз працює над вирішенням питань, які мають глобальний характер, таких як бідність, голод, стан довкілля, дотримання прав людини, здоров’я, освіта та цифрова нерівність. ЄС також реалізує програми та проекти в країнах по всьому світу, що сприяють належному врядуванню, розвитку людських ресурсів та соціальному розвиткові, безпеці, міграції, охорони довкілля тощо.

 

Для надання підтримки країнам-партнерам Європейський Союз використовує широкий спектр засобів. На період 2007-2013 років ЄС затвердив пакет з шести нових механізмів для надання зовнішньої допомоги, які докладніше описані нижче.

 

Європейський інструмент сусідства та партнерства

 

Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП) є новим єдиним механізмом співпраці для 17 східних та південних сусідів ЄС, включаючи Україну. Головною метою ЄІСП є створення території спільних цінностей, стабільності та добробуту, тіснішої співпраці та поглибленої економічної на регіональної інтеграції завдяки охопленню широкого спектра сфер співробітництва.

Загальна сума коштів, виділених в рамках ЄІСП на семирічний період 2007-2013 років, сягає 12 мільярдів євро. В порівнянні з сумою коштів, виділеною для програм МЕДА (механізм фінансування для країн середземноморського партнерства) і TACIS (механізм фінансування для країн колишнього СРСР) протягом 2000-2006 років відбулося збільшення фінансування на 32%. Майже 90% коштів ЄІСП буде використано на реалізацію двосторонніх заходів, тобто ініціатив, розроблених для потреб конкретних країн, а також для регіональних заходів, до яких залучатимуться дві або більше країн-партнерів. Решта 10% будуть використані на нові сфери спільної діяльності, зокрема, програми транскордонного співробітництва та спеціальні ініціативи на зразок Інвестиційного фонду для країн – сусідів.

 

Європейський фонд розвитку (ЄФР)

 

У рамках Котонуської Угоди, що визначає основні принципи співпраці ЄС з країнами Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону, ЄФР надає допомогу 78 країнам. що є партнерами ЄС, а також заокеанським країнам і територіям країн ЄС.

 

Інструмент співробітництва з питань розвитку (ІСР)

 

Цей механізм має три основні складові.

Перша – надання допомоги Південноафриканській Республіці та 47 країнам, що розвиваються, в Латинській Америці, Азії, Центральній Азії та на Близькому Сходу (лише тим країнам, на які поширюється дія Європейського інструменту сусідства та партнерства чи Європейського фонду розвитку).

Друга – підтримка реструктуризації цукрового виробництва  у 18 країнах Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону.

Третя – проведення п’яти тематичних програм: інвестування в людські ресурси, захист навколишнього середовища та збалансоване управління природними ресурсами, включаючи енергоресурси, недержавні структури та органи місцевого самоврядування в розвитку, продовольча безпека, а також міграція та надання притулку.

Ці п’ять тематичних програм ІСР підтримують заходи в усіх країнах, що розвиваються, у тому числі і в країнах СНД.

 

Європейський інструмент з демократії та прав людини (ЄІДПЛ)

 

ЄІДПЛ сприяє розвитку демократії, верховенства права, дотриманню прав та основних свобод людини. ЄІДПЛ було розроблено для доповнення інших інструментів реалізації політики ЄС у цій сфері, від політичного діалогу та дипломатичних демаршів до різноманітних інструментів фінансової та технічної співпраці, включаючи як географічні, так і тематичні програми.

На період 2007-2010 років цей механізм має такі п’ять завдань:

1. Покращання ситуації щодо дотримання прав та основних свобод людини у країнах і регіонах, де спостерігається найбільший ризик їхнього порушення.

2. Посилення ролі громадського суспільства у забезпеченні дотримання прав та основних свобод людини, у підтримці мирного узгодження групових інтересів та у підсиленні участі та представництва громадськості у політичному житті

3. Підтримка заходів щодо захисту прав людини та демократії у сферах, на які поширюється дія Керівних принципів ЄС, включаючи заходи, що стосуються діалогу з питань прав людини, діяльності правозахисників, смертної кари, тортур та дітей у збройних конфліктах

4. Підтримка та зміцнення міжнародної та регіональної структури, що забезпечує захист прав людини, правосуддя, верховенства права та стимулює розвиток демократії

5. Створення атмосфери довіри демократичного виробничого процесу, посилення його надійності та прозорості, зокрема через присутність на виборах місій спостерігачів від ЄС.

 

Інструмент стабільності (ІС)

 

Метою ІС є підтримка стабільності у країнах, що знаходяться в кризових ситуаціях, шляхом пошуку ефективних рішень, які допомогли б зберегти, створити чи відновити умови, необхідні для здійснення політики ЄС у галузі розвитку та співпраці. В контексті стабільних умов для реалізації програм співробітництва ЄС цей механізм допомагає розвивати потенціал як для того, аби боротися з конкретними загрозами світового та регіонального масштабу, так і для того, аби забезпечити готовність до врегулювання до кризових та після кризових ситуацій.

 

Інструмент співпраці у галузі ядерної безпеки

 

У рамках цього механізму здійснюється фінансування заходів, спрямованих на досягнення кращого рівня ядерної безпеки, радіаційного захисту та вжиття ефективних засобів контролю за використанням ядерних матеріалів в інших країнах.

На період з 2007 по 2013 роки Європейських Союз виділив на фінансування  цієї програми 524 мільйони євро.

 

Програма TACIS

 

Однієї з найбільш відомих програм ЄС, створених для надання допомоги країнам колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну, є програма технічної допомоги TACIS.

Програма TACIS була започаткована Європейським Союзом у 1991 році для надання технічної допомоги 12 країнам Східної Європи та Центральної Азії (Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Туркменістану, Киргизстану, Молдові, Росії, Таджикистану, Узбекистану та Україні). Основною метою програми було прискорення процесу економічних та політичних змін у цих країнах.

Основну увагу програми TACIS було зосереджено на достатньо масштабних проектах, що сприяли досягненню цілей Угод про партнерство та співробітництво між ЄС та країнами – партнерами.

TACIS надавала фінансування для реалізації програм у таких сферах:

· Підтримка інституціональних, правових та адміністративних реформ

·  Підтримка приватного сектора та сприяння економічного розвитку

·  Підтримка у подоланні соціальних наслідків перехідного періоду

·  Розвиток інфраструктурних мереж

·  Сприяння захисту навколишнього середовища та управління природними ресурсами

·  Економічний розвиток сільських районів

·  Підтримка ядерної безпеки

Напрямки, на які було спрямовано фінансування TACIS, обиралися таким чином, аби вони доповнювали один одного, і кожна програма, що діяла в одній або декількох країнах, була спрямована не більше ніж на три з вищезгаданих сфер (а також ядерну безпеку, виходячи з обставин у кожній країні).

Із самого початку завдання TACIS було визначено як «підтримка процесу переходу до ринкової економіки та демократичного суспільства у країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії». Протягом 15-ти років у періоді з 1991 по 2006 років до концепції та механізму реалізації програми вносились суттєві зміни, аби забезпечити ії гнучку адаптацію до нового середовища та відповідність новим потребам.

Загалом, програма TACIS мала два основних етапи.

Протягом перших восьми років діяльність програми TACIS була переважно організована відповідно до потреб країн: на запит від міністерств країн СНД виділялись кошти головним чином, у вигляді одноразових мало масштабних проектів. І хоча ця початкова концепція була здебільшого орієнтована на підтримку проектів, вже тоді до неї завжди входили різноманітні секторні компоненти. Одним із найважливіших, наприклад, є розвиток приватного сектору, що залишається одним із пріоритетів співпраці й нині.

Починаючи з 2000 року розпочався новий етап співпраці між Європейським Союзом та країнами – партнерами. Він базувався на розумінні того, що співпраця є двостороннім процесом, і включав перехід від переходу, здебільшого «керованого потребами», до підходу, що більше базується на діалозі. Саме в ході реалізації цього етапу  програми виник принцип «національної відповідальності». Без врахування цього принципу результати програм ЄС мали б набагато обмеженіший вплив. Перехід до підтримки секторних програм також означав збільшення використання ресурсів та систем партнерських країн: допомога почала надходити через державні скарбниці, тим самим збільшуючи «національне володіння та відповідальність».

Євросоюз також розширив повноваження представництв Єврокомісії у країнах – партнерах, що сприяло кращому розумінню ситуації на місцях та потреб кожної країни.

Загальний бюджет програми TACIS у 7,3 мільярди євро за 15 років є значною сумою, яка все ж таки може вважається обмеженою з огляду на серйозність тих проблем, що потребували  вирішення. Але за допомогою TACIS було досягнуто докорінних змін та відчутного розвитку. За 15 років свого існування програма TACIS стала брендом дієвої допомоги та співпраці з Європейським Союзом. Програма ТАСІС ініціювала процеси, які в більшості випадків обумовили сталі зміни в суспільстві, економіці та інших пріоритетних галузях країн – партнерів ЄС.

 

Програма TACIS та її результати в Україні

 

До 2006 року програма TACIS була одним з головних практичних інструментів співпраці ЄС та України, спрямованого на підтримку виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством, його країнами – членами та Україною. Ця угода підписана 14 червня 1994 року, набрала чинності 1 березня 1998 року і є правовою основою для відносин між Україною та ЄС, забезпечуючи співпрацю у багатьох сферах, таких як політичний діалог, торгівля та інвестиції, економічне та законодавче співробітництво, а також культурні та наукові зв’язки.

У 1996-1999 роках програма TACIS в Україні була спрямована на роботу за такими трьома основними напрямками:

· Інституційні реформи і розвиток

· Економічні реформи і розвиток приватного сектора

· Енергетика та навколишнє середовище.

В 2000-2003 роках заходи програми TACIS були спрямовані на такі три основні сфери:

· Інституційні, правові і адміністративні реформи

· Надання підтримки у здійсненні економічних реформ і розвитку приватного сектора

· Розв’язання проблем, пов’язаних з соціальними наслідками перехідного періоду.

Протягом наступного періоду 2004-2006 роках програма TACIS підтримувала інституціональні, правові та адміністративні реформи, приватний сектор та економічний розвиток, а також сприяла пом’якшенню соціальних наслідків перехідного періоду.

Однією із загальних цілей програми TACIS була підтримка переходу до ринкової економіки. Цю загальну ціль було конкретизовано наступним чином: «Підтримувати перехід нових незалежних держав до дієвої ринкової економіки за допомогою створення необхідної кількості життєздатних підприємств, що зможуть впоратись з тиском конкуренції та ринковими силами».

Україні було надано підтримку за такими пріоритетними напрямками:

· Макроекономічна політика, законодавча база та соціальна адаптація

· Виробничій сектор, в тому числі питання приватизації, малі, середні підприємства та агенції з розвитку підприємництва

· Торгівля та розвиток, включаючи розвиток експорту та міжнародну сертифікацію

· Банківська діяльність, страхування та інші фінансові послуги

· Підсилення інституційного потенціалу.

У цей сектор було спрямовано близько 20% бюджетних асигнувань Європейської комісії. Уряд України в свою чергу ухвалив ряд нормативно-правових актів з метою регулювання загальних умов ведення бізнесу та підтримки цієї галузі.

1 грудня 2005 року ЄС визнав Україну державою з ринковою економікою. Україна виконала всі технічні вимоги та офіційно набула цього статусу на початку 2006 року. Це рішення стало відображенням значних економічних та соціальних зрушень в Україні, що відбулися протягом останніх років. Становлення ринкової економіки в Україні призвело до стрибка показника інвестицій в Україні. До 2005 року, в середньому за рік приріст в Україну прямих іноземних інвестицій з країн ЄС складав трохи більше 220 млн. євро. А вже у 2005 році приріст прямих іноземних інвестицій з країн ЄС-25 сягнув 5,5 млрд. євро. На 1 січня 2008 року сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну з країн ЄС-27 склав 15,6 млрд. євро.

Однак становлення та забезпечення підтримки ринкової економіки в Україні не було єдиним напрямком допомоги, яку надавав ЄС протягом перехідного періоду.

Україна як ключовий стратегічний партнер для транзиту нафти та газу до країн Європейського Союзу має на меті зміцнити свою роль транзитної держави та посилити свої енергетичні зв’язки з ЄС. В рамках програми TACIS Україні було надано значну підтримку, спрямовану на реформування газового сектору. Суттєву увагу було приділено і питанням енергозбереження, які й надалі залишаються актуальними.

З метою підтримки ядерної безпеки протягом 1991-2006 років ЄС надав Україні допомогу у розмірі понад 621 млн. євро. У 2007 році Європейська Комісія та Україна розпочали  спільний проект (з залученням Міжнародного агентства з атомної енергії) з оцінки безпеки атомних електростанцій України. Україна за підтримки ЄС продовжила модернізацію атомних електростанцій у контексті переглянутого інтегрованого проекту заходів з модернізації енергетичної галузі. Відбулося подальше посилення органу регулювання ядерної енергетики. Завершені роботи зі стабілізації існуючого об’єкту «Укриття» на Чорнобильській АЕС і підписано контракт на будівництво нової безпечної захисної споруди, головної частини всієї програми реабілітації ЧАЕС. Значного успіху вдалося досягнути у завершені будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива, а також тимчасового сховища твердих відходів.

З метою подальшого утвердження прав людини та посилення ролі громадського суспільства у просування демократичних цінностей, в рамках Європейської ініціативи з демократії та прав людини протягом 2001-2008 років в Україні реалізована понад 50 проектів на загальну суму близько 6 млн. євро. Значна частка цих проектів стосувалась моніторингу порушень прав людини та покращенню доступу громадян до правосуддя.

Базуючись на Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» 1997 року, програма TACIS сприяла розвитку організацій кооперативів в Україні. Проект, що завершився навесні 2001 року, запровадив законодавчі зміни та допоміг створенню 75 обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів. Проект також пожвавив обговорення питань фінансування  сільськогосподарського сектору, акцентуючи увагу на питаннях кредитування кооперативів.

Протягом останнього десятиліття Україна досягла суттєвого прогресу, ухвалюючи стратегічні документи та запроваджуючи реформи в сфері людського розвитку. Одним з важливих проектів в сфері охорони здоровя у 2000-2003 роках стала спільна масштабна ініціатива Євросоюзу та США з профілактики та інформування про ВІЛ/СНІД.

Однак, Україна все ще відчуває деякі складнощі. Наприклад, в галузі освіти помітні нерівний  доступ громадян до отримання освіти, погіршення її якості, а також низька ефективність у використанні ресурсів. Вилучення застарілих спеціальностей та залучення приватного сектору залишаються завданнями України у реформуванні професійно – технічній освіті. Проекти транскордонного співробітництва в рамках програми TACIS на 2004-2006 роки безпосередньо віддзеркалювали цілі Європейської політики сусідства: надати можливість співпрацювати обом сторонам кордону ЄС для подолання спільних викликів, таких як соціально-економічний розвиток прикордонних територій, охорона навколишнього середовища та боротьба з інфекційними захворюваннями, нелегальна міграція та торгівля людьми, ефективне управління кордонами та між людські контакти.

 

Європейська політика сусідства та Україна

 

Європейську політику сусідства (ЄПС) було розроблено у 2004 році з метою уникнення появи нових ліній поділу між розширеним ЄС та його сусідами. ЄПС сприяє зміцненню добробуту, стабільності та безпеки  як країн ЄС так і сусідніх держав  і потребує дій як з боку країн – сусідів, так і з боку Європейського Союзу.

Європейська політика сусідства розповсюджується на країни, що межують з ЄС: Азербайджан, Алжир, Білорусь, Вірменію, Грузію, Єгипет, Ізраїль, Йорданію, Ліван, Лівію, Марокко, Молдову, окуповані Палестинські Території, Сірію, Туніс та Україну. Хоча Росія є також сусідом ЄС, її відносини з ЄС розвиваються в рамках стратегічного партнерства.

Принципи Європейської політики сусідства вперше було викладено у Повідомленні Європейської Комісії під назвою «Розширена Європа» у березні 2003 році, а в травні 2004 року зявився більш детальний Стратегічний документ щодо Європейської політики сусідства. У Повідомленні від грудня 2007 року Комісія встановила цілі та визначила напрямки, де були необхідні додаткові зусилля з боку ЄС для підтримки ЄПС у 2008 році та в майбутньому, а саме:

· Ширші зобов’язання щодо сприяння економічній інтеграції та покращення доступу до ринку

· Більш амбітні досягнення у сфері керованої міграції: спрощення законних короткострокових подорожей, спрощення процедури отримання віз для певних категорій населення, наприклад, студентів, бізнесменів, представників неурядових організацій, журналістів, державних службовців, використовуючи можливості відповідно до існуючих правил

· Подальша участь у врегулюванні «заморожених» конфліктів у сусідніх  країнах, використовуючи повний спектр інструментів, що є в розпорядженні ЄС

· Посилена підтримка з боку ЄС реформ у країнах – партнерах в таких сферах як енергетика, зміна клімату, навколишнє середовище, рибальство, транспорт, морська політика, дослідження, інформаційне суспільство, освіта, зайнятість та соціальна політика

· Більш особистих контактів між людьми, більш обмінів за освітніми програмами та між молоддю, дослідниками, представниками громадського суспільства та культурної сфери, підприємцями, профспілками, регіональними органами влади та органами місцевого самоврядування

· Тісніша політика та регіональна співпраця.

Своїм сусідам Європейський Союз запропонував привілейовані відносини, що будуються на взаємних зобов’язаннях стосовно відданості спільним цінностям: демократія та права людини, верховенство права, належне врядування, принципи ринкової економіки та сталий розвиток. ЄПС виходить за межі існуючих відносин, пропонуючи країнам – учасницям глибші взаємини на політичному рівні та ширшу економічну інтеграцію. Рівень очікувань від таких відносин залежатиме від міри, в якій ці цінності  поділятимуть партнери. ЄПС залишається відмінним від процесу розширення і не має на меті визначити, як у майбутньому розвиватимуться відносини країн – партнерів з ЄС.

Для подальшого розвитку та поглиблення стосунків з країнами – партнерами, розбудови спільної зони стабільності, безпеки та добробуту, ЄС та кожна країна – партнер в рамах ЄПС дійшли згоди щодо цілей реформування цілого ряду сфер в рамках таких «спільних» напрямків як співробітництво з питань політики та безпеки, економічні та торгівельні аспекти, мобільність, довкілля, інтеграція транспортних та енергетичних мереж, а також співробітництво в галузі науки та культури. ЄС надає фінансову та технічну допомогу для сприяння процесу досягнення цих цілей, підтримуючи, таким чином, власні зусилля країн – партнерів.

 

Співпраця в рамках Плану дій Україна-ЄС

 

Основним інструментом реалізації Європейської політики сусідства на національному рівні є двосторонні Плани дій, прийняті на погоджені між Європейським Союзом та кожною країною-партнером. План дій визначає програму політичних та економічних реформ і короткострокові та середньострокові пріоритети.

21 лютого 2005 року на засіданні Ради з питань співпраці між Україною на ЄС було офіційно затверджено трирічний План дій Україна-ЄС. У березні 2008 року ЄС та Україна опублікували спільну доповідь про виконання дій, в якій було подано огляд досягнень та зрушень в таких сферах як політичний діалог, соціально-економічні реформи, торгівля, ринок та регуляторні реформи, юстиція, свобода та безпека, транспорт, енергетика, довкілля, інформаційне суспільство та науково – дослідна діяльність, освіта та охорона здоров’я. Також було ухвалено рішення про подовження Плану дій ще на один рік, а з 2009 року його замінить новий практичний інструмент, що визначатиме подальшу програму реформ. В квітні 2008 року Єврокомісія також презентувала більш детальний звіт, який окреслює поступ, досягнутий в ході виконання Плану дій.

Протягом 2005-2008 років допомогу ЄС Україні головним чином було направлено на підтримку реалізації ключових завдань, визначених Планом дій, які, в свою чергу, покликані забезпечити процес реформування.

Сума допомоги ЄС Україні в рамках програми TACIS зросла з 88 млн. євро у 2005 році до 100 млн. євро у 2006. Після того як у 2007 році вступив в дію Європейський інструмент сусідства та партнерства, загальна сума фінансової і технічної допомоги зросла до 144 млн. євро, що втричі перевищує обсяг у 2002  році. Загальна сума фінансування, запланована для України в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства на період 2007-2010 років складає понад 500 млн. євро. Пріоритетними сферами співпраці залишаються енергетика, торгівля, питання підтримки угоди про реадмісію. Підтримка розвитку політичної сфери, а також проведення реформ, передбачених Планом дій Україна-ЄС, забезпечується також за допомогою інструментів Twinning та TAIEX.

На регіональному рівні співробітництво відбувається в транспортній, енергетичній сферах, з питань охорони навколишнього середовища, а також управління на кордонах, включаючи діяльність Місії ЄС з прикордонної допомоги України та Молдові (EUBAM).

Співпраця з сусідніми країнами підтримується за допомогою реалізації програм транскордонного співробітництва, що включає в себе прикордонну інфраструктуру, забезпечення управління та регіональний розвиток. Окрема тематична програма «Міграція та надання притулку» доповнює розпочату в Україні політику та регіональне співробітництво у цій дуже важливій сфері. Підтримка громадського суспільства в сфері прав людини та демократизації забезпечується рамках Європейського інструменту з демократії та прав людини. Також продовжується активна підтримка в сфері ядерної безпеки, що розпочалася ще на початку 90-их років. В сфері освіти співпраця та реформи відбуваються через програми Tempus, Erasmus, Mundus, Jean Monnet та деякі інші.

З 2007 року, який позначає початок нового бюджетного циклу в ЄС, фінансову та технічну підтримку Європейської політики суспільства та країн, що в неї входять, забезпечує Європейський інструмент сусідства та партнерства.

 

Сучасні форми та перспективи співпраці між Україною та ЄС

 

У 2007 році ЄС запровадив Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП), який замінив програму TACIS та сформулював нові пріоритети діяльності ЄС.

Починаючи з 1 січня 2007 року Європейський інструмент сусідства і партнерства став основним джерелом фінансування для 17 країн-партнерів ЄС, включаючи Україну. Розроблений задля стратегічного продовження існуючих раніше програм, головною метою ЄІСП, як вже було зазначено вище, є створення території спільних цінностей, стабільності та добробуту, тіснішої співпраці та поглибленої економічної та регіональної інтеграції завдяки охопленню широкого спектру сфер співпраці.

Можна виділити такі інноваційні напрямки та механізми ЄІСП:

· Транскордонне співробітництво

· Механізм сприяння реформам управління

· Програми Twinning та TAIEX

· Бюджетна підтримка.

 

Транскордонне співробітництво

 

Транскордонна співпраця на зовнішніх кордонах ЄС є ключовим пріоритетом для Європейської політики сусідства. Запровадження Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП) значно збільшило обсяг транскордонного співробітництва як кількісно, так і якісно.

У рамках програм транскордонного співробітництва фінансуються спільні програми, що виконуються сусідніми країнами. Головна мета таких програм полягає в підтримці сталого розвитку по обидва боки зовнішніх кордонів ЄС, у допомозі задля зменшення різниці у стандартах життя, у розв’язанні існуючих проблем та наданні додаткових можливостей, пов’язаних із розширенням ЄС і близькістю регіонів через їх наземні й морські кордони.

Зокрема, програми транскордонної співпраці спрямовані на:

· Підтримку економічного та соціального розвитку в регіонах по обидва боки спільних кордонів

· Розв’язання спільних проблем у таких сферах як захист довкілля, охорона здоров’я, боротьба з організованою злочинністю

· Надійність та безпеку кордонів

· Підтримку місцевих транскордонних ініціатив з розвитку безпосередніх контактів між людьми.

Протягом 2007-2013 років Євросоюз надасть близько 1 мільярду євро на посилення транскордонного співробітництва. Українські місцеві органи влади, недержавні організації та інші інституції мають можливість отримати фінансову підтримку за трьома програмами співробітництва: Польща-Білорусь-Україна, Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна та Румунія-Україна-Молдова. Також Україна отримає частину фінансування в рамках Програми басейну Чорного моря, та програм-наступників CADSES – Центральноєвропейської Програми та Південно-Східного Європейського Простору.

 

Механізм сприяння реформам управління

 

Ще однією інновацією є запровадження Механізму сприяння реформам управління (Governance Facility). Цей механізм надає додаткові ресурси тим партнерам, які продемонстрували найбільші досягнення у реалізації реформ щодо запровадження принципів належного врядування, визначених у Планах дій. Загальний бюджет цього механізму на період 2007-2013 років складає 300 млн. євро.

У 2007 році Україна отримала 22 млн. євро з Механізму сприяння реформам управління на додаток до 120 млн. передбачених в рамках ЄІСП на цей рік. А в 2008 році через цей механізм Україні було надано додаткові 16, 6 млн. євро, в той час як сума фінансування в рамках ЄІСП склала 122 млн. євро.

 

Наступною інновацією є програми Twinning (Твіннінг, від англ. twinning – подвоєння, споріднення) та TAIEX (Інструмент технічної допомоги та обміну інформацією). Ці програми є інструментами співпраці між державними органами у країні-партнері та відповідною інституцією у країні ЄС. Метою цих інструментів, які вже довели свою ефективність протягом 2004-2006 років, є удосконалення та модернізація органів влади східних та південних країн-сусідів ЄС.

 

Twinning

 

Twinning – це ініціатива Європейської Комісії, що була започаткована для допомоги країнам-кандидатам на вступ до ЄС набути необхідних навичок та досвіду щодо прийняття і впровадження законодавства ЄС, а також контролю за його дотриманням. З 2003 року проекти Twinning стали доступними для деяких нових незалежних держав Східної Європи та для країн Середземноморського регіону. Такі проекти надають можливість співпрацювати експертам державного сектору країн ЄС та аналогічних інституцій країн-партнерів задля досягнення конкретних результатів.

Проекти Twinning починаються з призначення експерта – радника з країни ЄС, який працюватиме в державних органах країни-партнера протягом усього терміну виконання проекту. Проекти включають низку заходів, що організовані відповідними державними органами, наприклад семінари, тренінги, місії експертів та консультування.

Окрім виконання вимог, викладених у двосторонніх угодах ЄС з країнами-партнерами, проекти Twinning мають бути спрямовані на розробку структурних реформ. Наприкінці кожного проекту будь-яка нова чи адаптована система має бути самодостатньою та працювати під керівництвом країни-партнера. Проекти також мають включати певні елементи, що стосуються наближення до законодавства ЄС.

Україна стала першою з країн СНД, де було розпочато реалізацію ініціативи Twinning. Станом на другу половину 2008 року в Україні проекти Twinning реалізуються в таких сферах:

· Гармонізація стандартів Україні у цивільній авіації з нормами законодавства ЄС

· Посилення регуляторної та юридичної складової регулювання енергетичного сектору

· Впровадження конкурентного законодавства в Україні

· Зміцнення стандартизації, ринкового нагляду, метрології, законодавчої метрології, з оцінки відповідності та споживчої політики в Україні

· Підтримка співпраці України з Європейським Союзом у космічній галузі

· Допомога в запровадженні нової системи державного фінансового контролю

· Посилення діяльності Національного агентства з акредитації України.

Близько 20 проектів Twinning очікують на впровадження, зокрема, у таких сферах як посилення адміністративної спроможності державної митної служби, безпека харчових продуктів, розвиток українського центру сприяння іноземному інвестуванню як основному органу із залученням іноземних інвестицій, допомога Міністерству навколишнього природного середовища України у впровадженні закону про екологічний аудит та деякі інші.

 

TAIEX

 

TAIEX (Technical Assistance Information Exchange) – це інструмент зовнішньої допомоги, що надається Європейською Комісією для обміну інформацією з метою розбудови інституціональної спроможності, необхідної для адаптації національного законодавства до європейських норм.

ТАІЕХ був заснований Генеральним директоратом Європейської Комісії з питань розширення у 1996 році як програма, що покликана допомагати країнам-кандидатам у стислі терміни розв’язати питання запровадження законодавства ЄС (acquis communautaire).

З 2006 року відмінними рисами інструменту ТАІЕХ в Україні є сфокусованість на розв’язанні конкретних проблем розвитку та інтеграції, що вимагає від держаних органів влади України ініціативного підходу, самостійного визначення своїх потреб, підготовки і подання заявок та мобільності, що дає змогу використовувати його для вирішення нагальних питань.

У рамках інструменту ТАІЕХ за рахунок коштів ЄС здійснюються такі послуги:

· Надання експертів країнам-партнерам у якості радників, які допомагають розробляти законодавство відповідно до норм та стандартів ЄС

· Навчальні візити, що дають змогу службовцям з країн-партнерів вивчити досвід країн ЄС у вирішенні практичних питань, пов’язаних із впровадженням і забезпеченням дотримання норм та стандартів ЄС

· Організація і проведення семінарів та робочих зустрічей з метою роз’яснення аспектів норм та стандартів ЄС широкій аудиторії.

Впродовж вересня 2006 – грудня 2008 років представники органів державної влади України отримали методичну допомогу в рамках 86 заходів ТАІЕХ (як за кордоном, так і в Україні) в таких сферах як безпека та юстиція, внутрішній ринок, транспорт, навколишнє середовище та енергетика, сільське господарство та безпека харчових продуктів, державні фінанси, конкурентна політика та інші.

 

Бюджетна підтримка з боку ЄС

 

Протягом тривалого часу Європейський Союз надавав іншим країнам так звану «макроекономічну підтримку». Сьогодні такий механізм співпраці називають «загальною бюджетною підтримкою», оскільки підтримується не лише макроекономічна стабільність, але й надається допомога у впровадженні національної політики та стратегій з таких питань як економічне зростання та зниження рівня бідності. Макроекономічні питання все частіше розглядаються як критерії правомірності під час розгляду можливості надання загальної бюджетної підтримки або галузевої бюджетної підтримки.

Відповідно до правил ЄС, бюджетну підтримку може бути надано, якщо управління державними витратами країни-партнера достатньо прозоре, надійне та ефективне та якщо країна-партнер застосує надані рекомендації в сфері економіки.

Починаючи з 2007 року Європейський Союз запровадив в Україні програму бюджетної підтримки. Кошти бюджетної підтримки надаються безпосередньо в державний бюджет України на реалізацію реформ. Основними секторами, для розвитку яких надаватиметься вказана допомога, є управління державними фінансами, енергетика, а також процеси реадмісії, тобто повернення нелегальних мігрантів до країн їх походження.

У вересні 2008 року Міністром економіки України, Національним координатором з питань допомоги Європейського Союзу Богданом Данилишиним було підписано Угоду про фінансування програми зовнішньої допомоги ЄС «Підтримка впровадження Енергетичної стратегії України». Ця міжнародна угода є першим договором, підписаним з боку України в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства, який передбачає надання прямої бюджетної підтримки Україні. Загальний бюджет програми становить 87 млн. євро, з яких пряма бюджетна підтримка – 82 млн. євро, технічна допомога, спрямована на впровадження бюджетної підтримки, - 5 млн. євро. Кошти прямої бюджетної підтримки надходять безпосередньо до державного бюджету України і будуть спрямовані на підтримку реалізації Енергетичної стратегії України. Перелік та пріоритетність заходів, які мають бути здійсненні за рахунок зазначених коштів, визначатимуться урядом України.

 

Східне партнерство – нова амбітна глава у відносинах ЄС зі східними сусідами

 

У грудні 2008 року Європейська Комісія опублікувала повідомлення про Східне партнерство – ініціативу, що покликана визначити новий вимір політики у Східні Європі. Східне партнерство є кроком до змін у відносинах ЄС з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією, Молдовою та Україною. Цей механізм передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, включаючи перспективу нового покоління угод про асоціацію, далекосяжну інтеграцію в економіку ЄС, спрощення перетину кордону ЄС для громадян за умови дотримання вимог безпеки, посилення механізмів енергетичної безпеки на користь усіх зацікавлених сторін, а також зростання фінансової допомоги. ЄС пропонує більш інтенсивну поточну підтримку реформ країн – партнерів через Комплексну програму інституційного розвитку та нові багатосторонні заходи, які нададуть можливість об’єднати усіх партнерів при вирішенні спільних викликів. Пропозиція нового партнерства включає нові заходи, спрямовані на підтримку соціально – економічного розвитку у зазначених шести країнах, а також п’ять ключових  ініціатив, які стануть конкретним свідченням підтримки ЄС.

Поступові розширення Європейського Союзу сприяли все більшому його географічному зближенню зі східними сусідами, а реформи, підтримані Європейською політикою сусідства, наблизили ці країни до нього у політичному та економічному відношенні. Зростає також і відповідальність ЄС за надання допомоги своїм партнерам для вирішення політичних і економічних викликів, що стоять перед ними, а також для підтримки їхнього прагнення тісніших зв’язків, не в останню чергу у світлі конфлікту у Грузії, що відбувся влітку 2008 року.

Для реалізації Східного партнерства буде залучено додаткові кошти. Загальна допомога для 6 сусідніх країн, охоплених цією програмою поступово зростатиме з 450 млн. євро у 2008 році до 785 млн. євро у 2013 році. Це означає, що протягом 2010-2013 років буде додатково надано 350 млн. євро. Крім того, для втілення програми Східного партнерства буде залучено 250 млн. євро, які раніше було заплановано для інших програм у рамках Європейської політики сусідства.

Україна як основний партнер ЄС на Сході, вже має тісні двосторонні зв’язки з Євросоюзом. Східне партнерство надасть можливості значно посилити спільну роботу на рівні Україна-ЄС, зокрема, у напрямку наближення законодавства України та європейських стандартів. Крім того, Східне партнерство урізноманітнить співпрацю України з ЄС. Фактично, Східне партнерство, яке базується на економічній інтеграції та наближенні законодавства країн-партнерів до європейських стандартів, сприятиме формуванню зон вільної торгівлі між ЄС і Східними партнерами, що, безумовно, укріпить економіку України.

Східне партнерство передбачає поглиблення двосторонніх відносин між ЄС та країнами-партнерами та запровадження нової багатосторонньої основи для співпраці. Основними пунктами цієї ініціативи є:

·  Нові угоди про асоціацію, включаючи глибокі та всеохоплюючі угоди про зони вільної торгівлі

· Комплексні програми за фінансової підтримки ЄС для покращання адміністративної спроможності країн – партнерів

· Поступова інтеграція в економіку ЄС із дотриманням асиметрії, необхідної економікам країн – партнерів

· Заохочення країн – партнерів до розвитку мережі вільної торгівлі між ними, яка може пізніше приєднатися до Економічного співтовариства сусідства

· Укладення «договорів мобільності та безпеки», які сприятимуть простішому законному перетину кордону ЄС, посилюючи при цьому заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією, організованою злочинністю та незаконною міграцією

· Вивчення можливості для розвитку трудової мобільності з перспективою більшої відкритості ринку праці ЄС

· Активізація програм, спрямованих на соціально – економічний розвиток країн – партнерів

· Створення чотирьох багатосторонніх політичних платформ: демократія, належне управління та стабільність; економічна інтеграція та зближення з політичними курсами ЄС; енергетична безпека; та контакти між громадянами для подальшої підтримки окремих реформ країн – партнерів

· 5 ключових багатосторонніх ініціатив:  програма інтегрованого управління кордонами; сприяння розвитку малих і середніх підприємств; сприяння розвитку регіональних ринків електроенергії, енергоефективності та відновлювальних джерел енергії; розвиток Південного енергетичного коридору; та співпраця з попередження стихійних лих і техногенних аварій, готовності до них і реагування

· Посилення соціально-культурних контактів і ширше залучення громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін, включаючи Європейський Парламент.

Значна кількість пропозицій для Східного партнерства вже реалізовані або почали реалізовуватися на двосторонньому рівні між Україною та Європейським Союзом. Серед них Угода про асоціації, діалог щодо скасування візового режиму, створення зони вільної торгівлі та інші.

Реалізацію Східного партнерства буде розпочато на спеціальному саміті Східного партнерства навесні 2009 року, на якому лідери країн ЄС та країн-партнерів ухвалять політичну декларацію про партнерство, визначать його основні цілі та принципи, а також загальні напрямки процесу співпраці.