Архів

 

Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги у 2009 році

 

З метою дослідження доступності для населення послуг охорони здоров’я, ліків та медичних товарів, а також отримання інформації щодо самооцінки стану здоров’я та рівня захворюваності населення, Держкомстатом у жовтні 2009р. проведене опитування осіб, які входять до складу 10,5 тис. домогосподарств, що брали участь у вибірковому обстеженні умов їхнього життя. Результати обстеження доповнюють систему показників охорони здоров’я, які регулярно досліджуються органами статистики.

Підсумки опитування, розповсюджені на всі домогосподарства України, свідчать, що 45% населення (у 2008р. – 44%) оцінювало стан свого здоров’я як “добрий” (додаток 1). Найвища частка таких осіб (74–69%) була серед дітей до 14 років (за оцінкою батьків), підлітків, чоловіків та жінок у віці 18–29 років. Добрий стан свого здоров’я серед населення у працездатному віці відмітили 55% чоловіків та 50% жінок.

У середньому майже кожна друга особа серед дорослих вважала стан свого здоров’я “задовільним”. Такий стан здоров’я мали відповідно кожна четверта дитина у віці до 14 років та підліток у віці до 18 років.

Оцінила стан свого здоров’я як “поганий” кожна десята пересічна особа (у 2008р. – кожна дев’ята). Найбільша частка населення, яке погано себе почувало, спостерігалася серед осіб непрацездатного віку – так оцінили стан свого здоров’я 28% чоловіків та 32% жінок (проти 29% та 34% – у 2008р.).

 

Самооцінка стану здоров’я міським та сільським населенням

Порівняння суб’єктивних оцінок стану здоров’я міського та сільського населення свідчить, що серед останніх в усіх статево-вікових групах частка осіб, які почували себе добре, вища. Це пов’язано зі значно меншим негативним впливом несприятливих екологічних, техногенних факторів та психоемоційних перевантажень, притаманних способу життя мешканців сучасних міст, особливо мегаполісів. Найбільша частка населення, яке оцінило стан свого здоров’я як “добрий”, відмічена у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій, Волинській областях, Автономній Республіці Крим, Одеській, Полтавській, Миколаївській та Рівненській областях (63–50%), а найнижча – у Житомирській, Кіровоградській областях, у м.Києві, у Черкаській, Чернігівській, Донецькій та Київській областях (40–27%). При цьому для Донецької області та м.Києва характерні високий рівень урбанізації та розвитку промисловості. Для інших регіонів з низькою оцінкою стану здоров’я населенням характерна вища, порівняно з середньою по країні, частка осіб похилого віку у структурі населення.

Кожні три з чотирьох опитаних осіб повідомили, що у 2009р. хворіли (додаток 1). Найнижча частка таких осіб склалася, як і у 2008р., серед чоловіків у віці 18–29 років (відповідно 56% і 55%). Найвищий рівень захворюваності спостерігався серед дітей у віці 36 років та серед жінок і чоловіків непрацездатного віку – відповідно 84%, 92% та 87%, що відповідно на 0,9 в.п. у кожній з перших двох груп та на 1,3 в.п. менше, ніж у 2008р. В усіх статево-вікових групах захворюваність міського населення була значно вищою, ніж сільського.
Більшість осіб, які перенесли захворювання, відмітили їхні негативні довготермінові наслідки: зокрема, як і в 2008р., кожна сьома особа відчула вплив на повсякденну працездатність та кожна третя – на життєву активність, тобто можливість займатися фізичною працею, відвідувати культурні заклади, вести активний спосіб життя. За даними опитування негативний вплив перенесених захворювань на повсякденну працездатність більш поширений серед сільського населення порівняно з міським.

Із загальної кількості опитаних осіб 34% (у 2008р. – 37%) мали хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям (додаток 2). Найбільш поширеними були гіпертонія та серцеві захворювання – про наявність однієї з цих хвороб повідомили відповідно 38% та 30% осіб, які мають хронічні захворювання. Серед осіб, які мають проблеми зі здоров’ям, 15% хворіють на артроз або артрит (у т.ч. ревматоїдний), 8% – мають захворювання з груп хронічного бронхіту, емфіземи легенів, по 7% відповідно мають виразку шлунку або 12-палої кишки та страждають від мігрені або частого головного болю. Серед мешканців міст, які мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, більш поширені, порівняно з сільським населенням, бронхо-легеневі захворювання, хвороби органів травлення, алергія (за виключенням алергічної астми), діабет, інсульт, злоякісні пухлини (включаючи лейкемію і лімфому), хронічна тривога або депресія та астма алергічна.

Найвища частка хронічних хворих або осіб, які мають проблеми зі здоров’ям, спостерігалася серед жінок та чоловіків непрацездатного віку (відповідно 76% та 69%), жінок 30–54 років та чоловіків у віці 30–59 років (34% та 28%). Такі хронічні захворювання як гіпертонія, серцеві захворювання, артроз, артрит (у т.ч. ревматоїдний), інсульт, катаракта більш притаманні особам старших статево-вікових груп. Серед дітей та підлітків у віці до 18 років, які мають хронічні захворювання, кожний четвертий хворий на хронічний бронхіт, кожний шостий хворий на алергію (за виключенням алергічної астми), кожний десятий має серцеві захворювання. Серед чоловіків у віці 3059 років, які повідомили, що мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, майже кожний четвертий страждає на гіпертонію, майже кожний п’ятий має серцеві захворювання, кожний сьомий має виразку шлунку або 12-палої кишки, кожний восьмий хворіє на артроз, артрит (у т.ч. ревматоїдний), кожний дев’ятий хворий на хронічний бронхіт, емфізему легенів. Серед жінок у віці 3054 років майже кожна третя потерпає від гіпертонії, кожна шоста має серцеві захворювання, кожна сьома страждає від мігрені або частого головного болю, кожна дев’ята має артроз, артрит (у т.ч. ревматоїдний).

За даними опитування частка домогосподарств, в яких хто-небудь потребував медичної допомоги, придбання ліків та медичного приладдя порівняно з 2008р. незначно збільшилася (на 0,3 в.п.) і становила 97%. Повідомили, що протягом року зверталися за медичною допомогою 79% опитаних осіб (у 2008р. – 82%). Серед них 93% зазначили, що зверталися до поліклініки (крім стоматолога), 14% – до стоматолога у державній медичній установі, по 5% – до приватного стоматолога та сімейного лікаря у поліклініці, 3% – до швидкої медичної допомоги. Відвідали платну медичну установу або лікаря з приватною практикою (крім стоматолога) лише 1,8% осіб, які зверталися за медичною допомогою. Звернулися за допомогою до народного цілителя, гомеопата, знахаря, екстрасенса і т.ін. – 0,7% таких осіб (додаток 3).

Доступність медичної допомоги значною мірою залежить від фінансової спроможності домогосподарств. Частка осіб, які скористалися послугами приватного стоматолога або звернулися за медичною допомогою до платної медичної установи чи приватного лікаря (крім стоматолога) становила від 2% до 0,8% від числа тих, які зверталися за медичною допомогою як у групі 10% найменш забезпечених за рівнем середньодушових загальних доходів домогосподарств так і серед домогосподарств, середньодушові загальні доходи яких нижче прожиткового мінімуму. У групі більш забезпечених домогосподарств десятого дециля частка таких осіб була в 5–7 разів більшою.

Із загальної кількості осіб, які повідомили, що зверталися до лікаря протягом останніх 12 місяців, 56% пояснили це хворобою або проблемою зі здоров’ям, 40% – необхідністю проходження профілактичного огляду, 1,3% – необхідністю отримання документу, сертифікату, листа-довідки та іншими адміністративними причинами, 1,1% – необхідністю поновити рецепти, 1% – нещасним випадком або травмою.

За даними опитування у жовтні 2009р. частка домогосподарств, які повідомили про випадки неможливості задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги, склала 20% від загальної кількості домогосподарств, що на 7 в.п. більше, ніж у 2008р. (додаток 4).

Основною причиною недоступності окремих видів медичної допомоги переважна більшість домогосподарств, як і в опитуванні попереднього року, вказала занадто високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я. Серед найменш забезпечених домогосподарств першої децильної групи та серед домогосподарств, середньодушові загальні доходи яких нижче прожиткового мінімуму, по 28% при потребі не змогли отримати ліки, медичні товари та послуги, в той час як серед більш забезпечених домогосподарств десятого дециля частка таких склала лише 8% (додаток 4).

Серед домогосподарств, у складі яких були особи, які потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, 81% респондентів повідомили про випадки неможливості придбання необхідних, але занадто дорогих ліків. Така ситуація склалася у кожному шостому пересічному домогосподарстві (у 2008р. – у кожному десятому).

Залишаються проблеми з доступністю послуг лікарів. У трьох із семи домогосподарств, у яких хто-небудь з членів при потребі не отримав медичну допомогу (у кожному дванадцятому пересічному), хворі не мали можливості відвідати лікаря. У 84% таких випадків опитувані пояснили це високою вартістю послуг, у 9% – відсутністю медичного спеціаліста потрібного профілю (у сільській місцевості – 17%), у 8% – занадто довгою чергою.

Дев’ять з десяти домогосподарств, які при потребі у придбанні медичного приладдя, відвідуванні стоматолога, протезуванні, проведенні медичних обстежень та отриманні лікувальних процедур змушені були відмовитися від цих видів медичної допомоги, зазначили причиною відмови їх високу вартість.

Майже кожне друге (у 2008р. – майже кожне п’яте) домогосподарство (відповідно 9% та 2% усіх домогосподарств), члени яких потребували, але не отримали медичної допомоги, повідомило про випадки недоступності для хворих членів родини необхідного лікування у стаціонарних лікувальних установах. Майже усі такі домогосподарства вказали, що вимушена відмова від належного лікування викликана занадто високою його вартістю. Одночасно, серед осіб, які перебували на стаціонарному лікуванні, як і раніше, дев’ять з десяти брали з собою до лікарні медикаменти, три чверті – їжу, майже дві третини – постільну білизну. Частка осіб, які не брали нічого з перерахованого, як і раніше, склала лише 6%.

За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств у січнівересні 2009р. основну частину ліків та медичного приладдя населення купувало в аптечних закладах, а медичні послуги надавалися громадянам переважно лікувальними установами. Разом з тим, кожна дванадцята гривня (у січнівересні 2008р. – кожна чотирнадцята) з коштів, витрачених населенням на оплату послуг охорони здоров’я, була направлена на оплату послуг, отриманих у неформальному секторі економіки (на хабарі, грошову винагороду громадянам, які займаються наданням медичної допомоги без відповідного юридичного оформлення цієї діяльності тощо).

За оцінкою опитаних негативний вплив на стан здоров’я населення продовжують чинити наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС (додаток 5). Серед опитаних 52% осіб (у 2008р. – 55%) повідомили, що на стан їхнього здоров’я частково або серйозно вплинули наслідки цієї катастрофи. Частка таких осіб вища, порівняно з іншими регіонами, у Закарпатській області, м.Києві, Волинській, Харківській, Київській, Черкаській, Чернігівській, Тернопільській, Житомирській, Вінницькій, Рівненській та Сумській областях (97%–62%).

Оцінили як “частковий” вплив на здоров’я наслідків аварії половина населення, серед якого 4% повідомили, що отримують виплати, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Серйозний вплив наслідків відмітили, як і в 2008р., 2% опитаних осіб, серед яких кожні двоє із семи осіб (у 2008р. – кожна шоста) повідомили, що отримують відповідні виплати. Відсутність будь-якого впливу на стан здоров’я відмітили 48% опитаних осіб (у 2008р. – 45%), серед яких 0,4% осіб (у 2008р. – 0,2%) отримують чорнобильські виплати.

Здоров’я конкретної людини в значній мірі залежить від способу її життя, наявності шкідливих звичок, зокрема – тютюнокуріння.

 

За даними опитування шкідливу звичку курити, мала, незалежно від рівня матеріальної забезпеченості, майже чверть населення у віці 12 років і старшому, кожен третій з яких курить понад 20 років (додаток 6). Порівняно з 2008р. частка осіб, які курять, зменшилася на 2,1 в.п., у тому числі серед міських мешканців – на 1,9 в.п., сільських – на 2,8 в.п.

Порівняно з попереднім опитуванням зменшилася частка осіб, які курять від 1 до 16 років, і зросла частка осіб з більш тривалим стажем куріння (16 і більше років).

Серед дорослих чоловіків курять 54% осіб у віці 1859 років та 29% осіб непрацездатного віку (у 2008р. – відповідно 58% та 33%). Серед жінок тютюнокуріння найбільш поширене в активному дітородному віці: повідомили, що курять, 10% жінок у віці 1829 років (у 2008р. – 13%). Викликає також занепокоєння куріння дітей та підлітків. За даними опитування курять 0,2% дітей 1213 років та 2% хлопців у віці 1415 років. Серед підлітків у віці 1617 років курять, як і в попередньому році, 1,9% дівчат, серед хлопців цього віку курить кожна дев’ята особа (у 2008р. – кожна сьома).

 

Розподіл населення, яке повідомило, що курить, за кількістю викурених сигарет за добу

 

Серед осіб, які курять, 36% у середньому викурюють за добу від 16 до 20 сигарет, третина – від 6 до 10 сигарет.

Програмою опитування було передбачене вивчення питання щодо народжуваності дітей жінками у віці 15 років і старшому (додаток 7). Підсумки дослідження свідчать, що за своє життя народжували дітей чотири з п’яти жінок відповідного віку. Найчастіше першу дитину жінки народжували у віці 2024 роки (майже кожні три з п’яти матерів). Серед жінок у віці 1519 та 2529 років первістка народила відповідно кожна шоста жінка; у віці 30 років і старшому народили вперше 6% жінок, які народжували дітей.

За даними опитування, частка жінок, які народжували дітей, зменшилася порівняно з опитуванням у жовтні 2008 року, як у середньому по країні, так і серед міських жінок, на 0,3 в.п., серед сільських жінок цей показник зменшився на 0,2 в.п.

Із загальної кількості жінок, які народжували дітей, 46% жінок повідомили, що народили двох дітей, 42% – одну дитину, і лише 12% народили трьох і більше дітей. При цьому частка матерів, які народили трьох і більше дітей, вища серед сільських жінок, ніж серед міських. У сільській місцевості народили трьох дітей 14% жінок проти 6% – у містах, чотирьох – відповідно 3% і 0,8%, п’ять і більше – 3% і 0,3%.

Слід відмітити, що серед жінок, які народжували дітей, збільшилася частка таких, які народили одну дитину і зменшилася частка матерів, які народили двох та більше дітей.

У більшості регіонів країни переважала частка жінок, які повідомили, що народили двох дітей. Найбільша частка жінок, які народили одну дитину, – у м.м.Києві та Севастополі, Харківській, Луганській, Донецькій, Одеській, Запорізькій областях, Автономній Республіці Крим та Київській області (53%–45%), трьох і більше дітей – у Закарпатській, Волинській, Рівненській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Чернігівській, Тернопільській, Хмельницькій, Житомирській, Херсонській, Львівській та Сумській областях (24%–14%).

 

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6

Додаток 7