ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Держкомстату

30.12.2009р. № 507

 

Методологічні положення щодо вибіркового статистичного спостереження підприємств оптової торгівлі

Передмова

Методологічні положення щодо організації та проведення вибіркового спостереження підприємств оптової торгівлі визначають порядок проведення місячних обстежень обсягів оптового товарообороту підприємств на вибірковій основі та поширення отриманих результатів на генеральну сукупність. Вони містять основні принципи та порядок розрахунку обсягу вибіркової сукупності підприємств оптової торгівлі, а також головні положення щодо отримання інформації про діяльність підприємств цієї сфери на вибірковій основі.

Мета розробки - формування висновків і пропозицій щодо підготовки та проведення вибіркового спостереження підприємств оптової торгівлі для визначення й аналізу кількісних та якісних характеристик діяльності підприємств оптової торгівлі в цілому по Україні й у розрізі регіонів.

Об’єктом статистичного спостереження є сукупність підприємств оптової торгівлі, які за основним видом економічної діяльності відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) належать до груп секції G "Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку" - розділу 50 "Торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт" та розділу 51 "Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі" - за винятком роздрібної торгівлі, посередництва в торгівлі, технічного обслуговування та ремонту.

Предметом статистичного дослідження є оптовий товарооборот підприємств оптової торгівлі як оборот товарів, що забезпечує рух товарних мас для подальшого їх перепродажу або використання у виробництві.

Інформаційну базу досліджень становлять дані державної річної, квартальної та місячної звітності за формою № 1-опт "Звіт про продаж і запаси  товарів (продукції) в оптовій торгівлі".

1. Загальні положення

Основними учасниками вибіркового статистичного спостереження виступають підприємства оптової торгівлі, до яких належать: організації оптової торгівлі, які спеціалізуються на обслуговуванні промислових підприємств; заготівельні та інші організації, які купують продукцію для перепродажу, підприємства–експортери  (імпортери) продукції тощо. Суб’єкти оптової торгівлі здатні здійснювати різноманітні функції, пов’язані з  наданням:

-     послуг щодо зберігання товарів на складах, у холодильних камерах і т. ін.;

-     послуг щодо пакування, фасування, транспортування, доставкою товарів;

-     інформації про попит, пропозицію, ціни, умови продажу, місцезнаходження тощо.

Поряд з оптовими підприємствами оптовою торгівлею, як одним з видів діяльності, можуть займатися будь-які інші підприємства, наприклад виробничі. Для віднесення виду діяльності підприємства до оптової торгівлі існує система сталих статистичних критеріїв:

-     реалізація - оптовий товарооборот;

-     чисельність зайнятих.

Основний вид діяльності підприємства встановлюється на підставі даних державної статистичної звітності за попередній рік. Для підприємств, які вперше включені до сукупності одиниць, що підлягають статистичному спостереженню, - вид економічної діяльності, заявлений першим у реєстраційних відомостях.

Критерії віднесення діяльності підприємств до оптової торгівлі можуть бути доповнені характеристикою цього підприємства:

-     вид продавця (юридична особа);

-     мета використання товару (для підприємницьких цілей, тобто у виробництві, або для перепродажу);

-     спосіб оплати товару тощо.

Відповідно до завдань статистичних спостережень система показників за річною формою звітності № 1-опт представлена двома групами:

До першої групи належать показники, які дають загальну характеристику підприємств і є пріоритетними порівняно з іншими:

а) загальний товарооборот (без ПДВ, акцизу), у тому числі:

-     оптовий товарооборот;

-     роздрібний товарооборот;

-     оборот від посередницької діяльності;

-     оборот від інших видів діяльності;

б) продаж і запаси товарів (відповідно до переліку товарів і товарних груп, по яких надаються дані).

До другої групи належать показники:

а) площа складських будівель, споруд;

б) кількість складів-холодильників;

в) місткість газосховищ, ємкостей для рідини,  сипучих товарів тощо.

Основним показником, що характеризує діяльність оптових підприємств, є товарооборот, який відображає одночасно вартість реалізованої товарної продукції і грошову виручку оптових продавців.

Загальний товарооборот  - це загальна вартість відвантаженого товару (виконаних робіт, послуг) незалежно від надходження платежів на рахунок підприємства та зобов’язань зі сплати податків за всіма видами діяльності підприємства (включаючи власне споживання і внесені в рахунок витрати на пакування та перевезення товару) у цінах фактичної реалізації. Не включаються до товарообороту дані щодо виручки підприємства від нетипових видів діяльності (продаж устаткування) та від нетипових фінансових операцій (прибуток на акції, дивіденди). Повернуті покупцем товари мають бути вирахувані з обороту.

Оптовий товарооборот у чистому вигляді - це перепродаж товарів без будь-яких змін, окрім звичайних для торгівлі операцій, іншим підприємствам та організаціям, крім населення, з метою їх використання або наступного продажу як в Україні, так і на експорт. Звичайними для торгівлі операціями є розфасування, сортування, пакування, розділення, розподіл тощо. Критеріями віднесення торгівлі до оптової виступають не кількість товарів, що закуповуються, а вид покупця і характер використання товару (з підприємницькою метою, тобто у виробництві або для перепродажу). До оптового товарообороту включається вартісний обсяг продукції без ПДВ і акцизу.

Роздрібний товарооборот - це обсяг виручки від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів як за готівку, так і за розрахункові чеки установ, банків (пластикові картки), через спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, розвізну і розносну мережу тощо).

Оборот від посередницької діяльності показується у розмірі комісійних, а не за повною вартістю реалізованих товарів.

Оборот від інших видів діяльності включає дані про оборот підприємства від господарської діяльності, не врахований у попередньому показнику - від виробництва, будівництва, транспорту, надання різноманітних видів послуг тощо.

2. Основні визначення та терміни    

Вибірка стратифікована  – вибірка, що включає ряд вибірок, узятих з відповідних страт сукупності генеральної. Вона складається із визначеної кількості випадково відібраних одиниць частин досліджуваної сукупності, які є однорідними стратами (групами) відносно досліджуваних ознак.

Вибіркова сyкупність (вибірка) – сукупність одиниць спостереження, відібраних із генеральної сукупності за певними правилами, які забезпечують репрезентативність вибірки, для проведення статистичного спостереження.

Вибірковий метод спостереження – науково обґрунтована система правил відбору одиниць і способів характеристики сукупності досліджуваних одиниць, що вивчають. Вибірковий метод спостереження дає змогу розповсюдити висновки, отримані на основі вивчення частини сукупності (вибірки), на всю сукупність (генеральну).

Відбір випадковий – відбір, під час якого ще до його здійснення кожна одиниця генеральної сукупності має визначену, заздалегіть задану (найпростіше –однаковою) імовірністю бути включеною до вибірки.

Відбір стратифікований відбір, в якому генеральну сукупність розбивають на страти (типові групи одиниць) за будь-якою ознакою, а потім з кожної з них провадять систематичний або випадковий відбір.

Генеральна сукупність – множина одиниць, характеристики яких  необхідно дослідити і щодо яких буде зроблено узагальнення за результатаим вибіркового обстеження.

Дизайн (план) вибірки – організаційно-логічна модель структури вибіркової сукупності та принципи ії формування. Якістю плану вибірки значною мірою визначається репрезентативність вибіркової сукупності, отриманої за визначеними у плані правилами.

Обсяг вибірки – кількість одиниць у вибірковій сукупності. Необхідний для забезпечення репрезентативності та належної якості результатів вибіркового обстеження обсяг вибірки розраховують у залежності від способу відбору та типу вибірки. Величина обсягу вибірки залежить від варіації досліджуваних ознак та припустимої похибки вибірки.

Одиниця відбору – одне з основних понять вибіркового методу, складовий елемент (одиниця) генеральної сукупності, який послідовно відбирають і на основі якого формують вибіркову сукупність. Одиниця відбору за своїми розмірами не повинна бути меншою одиниці спостереження, тому що це призводить до систематичної похибки репрезентативності.

Одиниця вибірки – одиниця відбору, яка увійшла до складу вибірки.

Одиниця спостереження – первинна одиниця, від якої мають бути одержані необхідні статистичні дані. Вибір одиниці спостереження залежить від мети та конкретних умов проведення спостереження.

Одиниця сукупності – первинний елемент об’єкта спостереження, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації. Відомості про ознаки (сутність, характер та особливість) одиниць сукупності збираються від одиниць спостереження, які є носієм інформації.

Ознака – характеристика одиниці спостереження, яка підлягає реєстрації в процесі статистичного спостереження. Якщо одиницею спостереження є підприємство, то його ознаками можуть бути середньооблікова кількість штатних працівників, обсяг реалізованої продукції, форма власності, вид економічної діяльності тощо.

Основа вибірки – упорядкований певним чином перелік, список одиниць відбору. При використанні багатоступеневого відбору на кожному ступені формується своя основа вибірки.

Репрезентативність – властивість вибіркової сукупності повно й адекватно відображати основні характеристики генеральної сукупності.

Страта – внутрішньооднорідна за певною ознакою частина одиниць досліджуваної сукупності.

Стратифікація – поділ генеральної сукупності (або її частини) на групи, однорідні за певною ознакою.

3. Принципові методологічні підходи до аналізу генеральної сукупності

Детальна характеристика й аналіз генеральної сукупності підприємств оптової торгівлі передбачає наявність даних за суцільним колом спостереження щодо значень показників, що містяться в статистичній формі № 1-опт "Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі".

З метою аналізу сукупності статистичних даних підприємств оптової торгівлі необхідно оцінити якість отриманої інформації на різних рівнях: реєстру, обстеження та результатів. Якість даних на рівні реєстру підприємств оптової торгівлі регламентується  вимогами Євростату щодо реєстрації підприємств:

1)   у середньому 95% підприємств, створених у поточному році, мають бути зареєстрованими та включеними у план вибірки наступного року, що необхідно для забезпечення достатнього охоплення всієї сукупності;

2)   величина повторної реєстрації має бути нижчою за 1%;

3)   сукупність має бути стратифікована так, щоб на одну страту припадало менше, ніж два ліквідовані підприємства;

4)   існує потреба у надійних даних зареєстрованого виду економічної діяльності, який співпадав би з фактично здійснюваною підприємством діяльністю.

Перед проведенням вибіркового обстеження необхідно проаналізувати сукупність підприємств щодо кількості серед них активних, "нульових" та нетипових підприємств, оскільки при цьому одразу вирішуються важливі теоретичні та практичні завдання:

1)   підвищується точність вибіркових оцінок шляхом ізолювання екстремальних значень та проведення для них окремого аналізу, при цьому забезпечується умова наближення сукупності всередині страт до однорідної;

2)   усувається ризик переоцінки або недооцінки впливу окремих підприємств на результат обстеження шляхом спеціального зважування за допомогою розрахункових коефіцієнтів.

Неактивні ("нульові") підприємства - підприємства, що не мають оптового товарообороту за певний звітний період.

Нетипові одиниці – одиниці спостереження, для яких значення цільової ознаки (у цьому випадку обсягу товарообороту) перевищує рівень межі, встановленої з метою отримання нормального розподілу та забезпечення однорідності сукупності.

Слід ураховувати, що кількість активних, "нульових" та нетипових підприємств є досить умовною, оскільки може містити в собі сезонні підприємства, так звані "сплячі" підприємства, одиниці, що фактично припинили свою діяльність, але не заявили про це, а також ті, які змінили адресу, вид діяльності тощо. Частіше питання зміни виду діяльності стосується малих підприємств, аніж великих, тому саме вибіркові обстеження дають більш точну відповідь щодо виду діяльності саме невеликих за розміром підприємств.

Оскільки нетипові підприємства суттєво впливають на викривлення варіаційних характеристик окремих страт, доцільно їх виділяти та об’єднувати в одну самостійну страту або кілька страт залежно від однорідності, що в такий спосіб мінімізує відхилення та зменшує похибку вибірки.

Для виявлення нетипових підприємств оптової торгівлі доцільно використовувати метод, який дає можливість одночасно враховувати аспект віддаленості від центру розподілу і форму кінця розподілу на великих сукупностях. В автоматизованому режимі для кожного підприємства розраховується індикатор відносного внеску в дисперсію розподілу (індикатор відхилення) за такою формулою:

                                                         (1.1)

де: і - порядковий номер підприємства у списку спостереження (і = 1; n);

- дисперсія для всіх підприємств, крім одиниці і;

- загальна дисперсія сукупності.

Ознакою для віднесення підприємства до категорії нетипових є суттєва розбіжність значень індикаторів відхилення  для цих підприємств від основної сукупності підприємств. Цей метод є досить універсальним з точки зору єдиного підходу до виявлення екстремальних значень, оскільки не вимагає дослідження специфіки видів діяльності.  

Аналіз генеральної сукупності може бути проведений за двома підходами:

-        аналіз генеральної сукупності для визначення обсягу вибірки.

-        аналіз генеральної сукупності за допомогою проведення "штучних" вибірок.

Аналіз генеральної сукупності для визначення обсягу вибірки.

Пропонується такий алгоритм аналізу генеральної сукупності для визначення обсягу вибірки:

1. На основі показника генеральної сукупності, який є носієм цільової ознаки спостереження, будуються варіаційний ряд та гістограма абсолютних частот для візуалізації даних.

2. По генеральній сукупності для показника розраховуються:

середнє значення                         ;                                                      (3.1)

стандартне відхилення                   ;                                        (3.2)

дисперсія                                      ;                                          (3.3)

показник варіації                          ,                                                (3.4)

де: і - номер елемента генеральної сукупності;

N - кількість елементів у генеральній сукупності;

хі - і - тий елемент показника.

3. Визначаються нетипові одиниці. Якщо такі підприємства було виявлено, вирішується питання про те, слід їх ураховувати чи ні. При неврахуванні нетипових одиниць необхідно повернутись до кроку 2, після чого перейти до кроку 4. Якщо ж таких підприємств не було виявлено або вирішено залишити їх у сукупності, то необхідно перейти до  кроку 4.

4. Для з'ясування закономірностей розподілу ознаки в генеральній   сукупності встановлюється показник асиметрії , де центральний емпіричний момент третього порядку , S - середньоквадратичне відхилення, fі - частота елемента хі.

5. Визначається ступінь суттєвості показника асиметрії: якщо , де  - середньоквадратична похибка асиметрії, то асиметрія вважається несуттєвою і її наявність можна пояснити впливом випадкових обставин; якщо ж , то асиметрія є значною.

Для показників, що мають значний ступінь асиметрії, а також у випадках, коли варіація є вищою за допустиму норму (зазвичай це 33% - 35%), необхідно зробити перехід до кроку 6. Для показників, що мають незначний ступінь асиметрії та прийнятну варіацію, виконуються кроки 9 та 11.

6. Задається критерій (критерії) стратифікації.

7. Сукупність розділяється на L страт.

8. Для кожної страти визначається:

середнє арифметичне значення                ;                                             (3.5)

середньоквадратичне відхилення              ;                               (3.6)

дисперсія                                                 ;                                 (3.7)

показник варіації                                     ;                                       (3.8)

середня з групових дисперсій                    ,                                             (3.9)

де: l - номер страти;

Nl - кількість елементів у l - ій страті;

x - і - ий елемент у l - ій страті;

L - кількість страт.

Якщо загальна дисперсія сукупності S2 не набагато вища чи дорівнює середній з групових дисперсій , це означає, що проведена стратифікація не дасть виграшу в точності вибіркового обстеження та в обсязі вибірки, тому необхідно або відшукати "кращий" критерій стратифікації і перейти до кроку 6, або перейти до кроку 9, взявши при цьому нижчий, ніж передбачалось, показник точності  чи ймовірності Р (або обох одразу). Якщо ж загальна дисперсія сукупності набагато вища за середню з групових дисперсій - переходять до кроку 9.

9. Задається:

- точність D, з якою передбачається оцінювання генерального середнього в подальшому при проведенні вибіркового обстеження;

- ймовірність Р оцінки генерального середнього;

- квантиль нормального розподілу t = 1 - Р, який відповідає ймовірності Р.

10. Визначається обсяг вибіркової сукупності за середньою із групових середніх:

.                                                                   (3.10)

11. Визначається обсяг вибіркової сукупності .                      (3.11)

Цей підхід має деякі переваги, такі як набагато коротші строки проведення, скорочення трудомістких обрахунків тощо. Проте він не дає таких якісно важливих переваг, які дають "штучні" вибірки. Це пояснюється тим, що для вивчення сфери оптової торгівлі потрібне проведення досить великої кількості обстежень, які розрізняються між собою щодо звітних одиниць, охоплення спостереження (кола респондентів), періодичності, обсягу та ступеня детальності. Про окремий предмет спостереження в більшості випадків можна задати багато питань та по-різному провести збір даних. Нерідко для задоволення широких потреб в інформації необхідно звертатися до різних звітних одиниць (наприклад, до підприємств, об’єднань тощо).

Аналіз генеральної сукупності за допомогою проведення "штучних" вибірок.

Аналіз статистичної інформації за допомогою проведення "штучних" вибірок має більш широкі можливості порівняно з першим запропонованим способом. Суть його полягає в тому, щоб із генеральної сукупності сформувати ряд вибірок за допомогою різних видів відбору з метою оцінювання вибіркових сукупностей і після  порівняння результатів обрати найбільш прийнятний вид вибірки.

На першому етапі з переведення суцільних обстежень на вибіркові пропонується проведення аналізу двох видів відбору: випадкового і стратифікованого. Останній уключає відбір одиниць та формування страт із типових груп, пропорційний коливності у групах або пропорційний обсягу груп.

Пропонується такий алгоритм для проведення аналізу генеральної сукупності за допомогою здійснення "штучних" вибірок (рис. А.2 додатка А).

Проста випадкова вибірка орієнтована на відбір одиниць із генеральної сукупності без попереднього розподілу її на страти. Для формування цієї вибірки необхідно провести такі дії:

1. На основі показника генеральної сукупності, який є носієм цільової ознаки спостереження, будуються варіаційний ряд та гістограма абсолютних частот для візуалізації даних.

2. По генеральній сукупності розраховуються за формулами (3.1)-(3.4) :

- середнє значення;                     

- стандартне відхилення;

- дисперсія;

- показник варіації.

3. Визначаються нетипові одиниці. Якщо їх було виявлено, вирішується питання про те, слід їх ураховувати чи ні. При неврахуванні екстремальних значень необхідно повернутись до кроку 2, після чого перейти до кроку 4. Якщо ж екстремальних елементів не було виявлено чи було вирішено залишити їх у сукупності, то необхідно перейти до кроку 4.

4. Задається:

- точність D, з якою передбачається оцінювання генерального середнього в подальшому при проведенні вибіркового обстеження;

- ймовірність Р оцінки генерального середнього;

- квантиль нормального розподілу t = 1 - Р, який відповідає ймовірності Р.

5. Визначається обсяг вибіркової сукупності за формулою (3.11).

6. Генерується n одиниць сукупності за допомогою генератора випадкових чисел.

7. Формується вибірка.

8. Для вибірки розраховуються:

середнє арифметичне значення                        ;                                                  (3.12)

середньоквадратичне відхилення                     ;                                     (3.13)

дисперсія                                                      ;                                        (3.14)

показник варіації                                          ;                                                (3.15)

показник точності                                        ,                                              (3.16)

де: і - номер елемента вибіркової сукупності;

n - кількість елементів у вибірковій сукупності;

N - кількість елементів у генеральній сукупності;

хі - і-тий елемент показника;

t - квантиль нормального розподілу.

9. Розповсюджуються результати вибірки на генеральну сукупність.

10. Порівнюються показники, отримані за допомогою вибірки з показниками генеральної сукупності.

Стратифікована вибірка здійснюється шляхом відбору одиниць із типових груп, пропорційно коливності у групах:

1. На основі показника генеральної сукупності, який є носієм цільової ознаки спостереження, будуються варіаційний ряд та гістограма абсолютних частот для візуалізації даних.

2. По генеральній сукупності розраховуються за формулами (3.1)-(3.4) :

- середнє значення;                     

- стандартне відхилення;

- дисперсія;

- показник варіації.

3. Для кожного показника виділяються нетипові одиниці. Якщо нетипові одиниці було виявлено, вирішується питання про те, враховувати їх чи ні. При їх урахуванні необхідно повернутись до кроку 2, після чого перейти до кроку 4. Якщо ж нетипових одиниць не було виявлено чи було вирішено залишити їх у сукупності, то необхідно  перейти до  кроку 4.

4. Задається критерій (критерії) стратифікації.

5. Сукупність розділяється на L страт.

6. Для кожної страти визначаються за формулами (3.5)-(3.9):

- середнє арифметичне значення;

- середньоквадратичне відхилення;

- дисперсія;       

- показник варіації;

- середня з групових дисперсій.

Якщо загальна дисперсія сукупності S2 не набагато вища чи дорівнює середній з групових дисперсій , це означає, що необхідно відшукати "кращий" критерій стратифікації і перейти до кроку 4. В іншому випадку - перехід до кроку 7.

7. Задається:

- точність D, з якою передбачається оцінювання генерального середнього в подальшому при проведенні вибіркового обстеження;

- ймовірність Р оцінки генерального середнього;

- квантиль нормального розподілу t = 1 - Р, який відповідає ймовірності Р.

8. Визначається обсяг  n  вибіркової сукупності за середньою із групових середніх за формулою (3.10).

 9.    Визначається обсяг вибірки для кожної страти .                (3.17)

10.   Генерується n одиниць.

11.   Формується вибірка.

12.   Для кожної страти вибірки за формулами (3.5)-(3.8) розраховуються:

- середнє арифметичне значення;

- середньоквадратичне відхилення;

- дисперсія;

- показник варіації;

- середня з групових дисперсій.

13.   Для вибірки розраховуються за формулами (3.12)-(3.15) :

- середнє арифметичне значення;

- середньоквадратичне відхилення;

- дисперсія;

- показник варіації;

- показник точності .                                                     (3.18)

14.   Розповсюджуються результати вибірки на генеральну сукупність.

15.   Порівнюються показники, отримані за допомогою вибірки, з показниками генеральної сукупності.

Для відбору одиниць із страт, пропорційному їх обсягу, алгоритм аналогічний попередньому з тією різницею, що на кроці 11 необхідно взяти ni~ Ni.

Результати виконання зазначених алгоритмів доцільно оформлювати у вигляді таблиць. Макети таблиць мають містити досить повну інформацію для забезпечення всебічного якісного аналізу отриманих результатів.

Запропоновані алгоритми охоплюють лише основні завдання аналізу статистичної інформації. Тому вони можуть надалі удосконалюватись, уключаючи в себе додаткові дослідження як характеристик самих ознак дослідження, так і зв’язків між ними, а також містити більш складні види вибіркових обстежень.

4. Формування основи вибірки та програма вибіркового обстеження

Основа вибірки утворюється на підставі даних річного обстеження підприємств сфери оптової торгівлі за формою № 1-опт, а також даних ЄДРПОУ.

За даними суцільного статистичного спостереження (форма № 1-опт) оптового товарообороту підприємств і з використанням програмного пакету Statistica V 5.5 будується гістограма абсолютних частот кількості підприємств за основним показником  - обсягом оптового товарообороту. Така гістограма дозволяє візуально визначити основні характерні властивості побудованого ряду розподілу і зробити висновок про те, що в генеральній сукупності підприємств переважна кількість одиниць має оптовий товарооборот до 1 млрд. грн. Тому для подальшого проведення експериментальних розрахунків обсягу вибірки було взято за основу вибірки сукупність типових активних (не нульових)  підприємств із оптовим товарооборотом у І кварталі 2008 року до 1 млрд. грн. - 44835 підприємств. Таке окреслення меж основи вибірки дає можливість зменшити неоднорідність генеральної сукупності.

Технологія формування основи вибірки передбачає два етапи:

1)   з бази даних структурного обстеження (форма № 1-опт), останнього за часом проведення, за обсягом оптового товарообороту (до 1 млрд. грн.) відбираються підприємства і, доповнені даними бази ЄДРПОУ, включаються до генеральної сукупності:

- ідентифікаційний код підприємства ЄДРПОУ;

- територія за Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ);

- основний вид економічної діяльності підприємства за Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД);

- загальний оптовий товарооборот у тис. грн.;

- організаційно-правова форма господарювання за Класифікацією організаційно - правових форм господарювання (КОПФГ);

2) на підставі реєстраційних відомостей ЄДРПОУ відібрана сукупність підприємств коригується на підприємства, що ліквідовані за період до початку звітного періоду та новостворені у звітному періоді.

Програма статистичного спостереження - це перелік запитань, на які слід отримати відповіді в результаті спостереження. Зміст і обсяг запитань формуються згідно з метою спостереження і реальними можливостями його проведення (грошовими, трудовими витратами та терміном реєстрації). На практиці складається такий перелік запитань, який за умови мінімуму залучених даних дає максимум інформації. Цього можна досягти завдяки використанню системного підходу.

З одного боку, кожне запитання має самостійне призначення, а з другого - комбінація запитань має містити додаткову суміжну та побічну інформацію. Складання блоків взаємозалежних узгоджених запитань дає змогу дослідити також внутрішні зв’язки об’єкта дослідження. Подальшою деталізацією обраних запитань формується набір ознак, що характеризують зазначений об’єкт обстеження та його одиниці. Головними вимогами щодо викладення ознак є простота формулювань, чітке тлумачення та однозначність визначеності.

Поряд з цим об’єктивною гарантією того, що вибірка репрезентує (представляє) всю сукупність, є додержання наукових принципів організації та проведення спостереження, насамперед, неупередженого, об’єктивного підходу до вибору елементів для обстеження. Принцип випадковості вибору забезпечує всім одиницям генеральної сукупності рівні можливості потрапити у вибірку.

Вибір одиниці для спостереження звичайно залежить від сфери спостереження та цілей користувачів. На цьому етапі розвитку статистики торгівлі йдеться, з одного боку, про загальне бачення сукупності "оптова торгівля" та різних видів діяльності, а з другого - у порівняльному підході до різних підрозділів торгівлі. Тут, перш за все, ми оперуємо одиницею "підприємство", що не виключає додаткових підходів у різних галузях на основі використання місцевих одиниць (підприємств або їх структурних підрозділів, розташованих у географічно визначених місцях) і груп підприємств (об’єднань підприємств, пов’язаних юридично та фінансово).

Послуги торгівлі часто надають малі підприємства, що мають річний товарооборот до 3,5 млн. грн. Одиниця, яка найчастіше зустрічається, становить одночасно підприємство, місцеву одиницю та місцеву одиницю економічної діяльності (частину одиниці економічної діяльності, яка об’єднує всі структурні підрозділи підприємства за одним видом діяльності). Іноді підприємство, що має кілька місцевих одиниць, може знаходитися в одному й тому ж регіоні з ними. Шляхом агрегування слід перейти від статистичних даних, що базуються на правових одиницях до сукупності статистичних одиниць. Одиниця "підприємство" є найбільш прийнятною для аналізу генеральної сукупності, тому саме їй варто надати перевагу у проведенні спостереження.

Вихідні дані сформовано у вигляді таблиці-каталогу як сукупність підприємств, що мають характеристики обсягу оптового товарообороту за відповідний період. Структура цього каталогу містить інформацію про ідентифікаційний код підприємства, територію, вид економічної діяльності, інші показники звітності за формою № 1-опт  (табл. Б.1 додатка Б).

Розробка та впровадження вибіркових методів у статистиці оптової торгівлі передбачає використання якісної облікової бази одиниць повного кола спостереження, отриманої на основі суцільного обстеження. Створена в межах статистичного реєстру підприємств підсукупність об’єктів господарювання, основним видом діяльності яких є оптова торгівля, має забезпечити побудову різноманітних вибірок для вирішення конкретних статистичних завдань і здійснювати у такий спосіб поступовий перехід на вибіркові методи спостереження.

5. Формування вибіркової сукупності

З огляду на специфіку об’єкта вибіркового спостереження – сукупності підприємств оптової торгівлі, що має властивості неоднорідності за показником оптового товарообороту, значний розмах варіації, суттєво нестабільну за складом і структурою статистичну сукупність, – необхідно структурувати цю сукупність з метою виділення однорідних груп і максимального зменшення на цій основі внутрішньогрупової варіації.

Це завдання тісно пов’язано з визначенням критеріїв стратифікації – основних ознак одиниці спостереження. Завдяки використанню науково обґрунтованого підходу до вирішення питань побудови схеми стратифікованої вибірки підприємств оптової торгівлі розроблено порядок розрахунків, у кінцевому результаті яких пропонується кілька варіантів оцінки загального обсягу вибіркової сукупності підприємств на вибір користувача. Експериментальні розрахунки провадились на основі звітності за І квартал 2008 року форми № 1-опт  та даних ЄДРПОУ цього ж періоду.

Щоб сформувати вибірку у відповідності із розшарованою структурою ознаки і водночас зберегти принцип випадковості добору, потрібно побудувати стратифіковану вибірку. При цьому схема вибірки підприємств сфери оптової торгівлі передбачає три етапи стратифікації:

1)   за основним видом економічної діяльності підприємства використовуються коди КВЕД (3 товарні групи: оптова торгівля продовольчими, непродовольчими товарами та інші види оптової торгівлі - табл. В.1 додатка В);

2)   за загальним оптовим товарооборотом (5 страт);

3)   за територіальним розташуванням підприємства (27 страт на рівні регіонів: 24 області України, Автономна Республіка Крим, м. Київ і м. Севастополь) використовуються коди КОАТУУ.

Чим вдаліше будуть відображені при встановленні страт умови неоднорідності, тим точніше буде визначена і випадкова похибка відбору. Головне – правильний вибір ознаки для розбиття загальної сукупності на страти.

Стратифікація за видами економічної діяльності підприємств

Першим і найбільш важливим критерієм для стратифікації є економічна діяльність підприємств оптової торгівлі. Тобто формування вибіркової сукупності підприємств має здійснюватися, у першу чергу, шляхом стратифікації за основним видом діяльності на основі КВЕД. Подання підприємствами інформації згідно з КВЕД робить доступним застосування цього критерію стратифікації.

Класи КВЕД, що виділяються за  таким критерієм, відповідають рівню 4-х цифр загальноєвропейської номенклатури економічної діяльності. З метою більш деталізованого застосування цього критерію необхідно окреслити сферу обстеження, яка визначена у КВЕД на рівні 5 знаків (підкласів).

Поділ підприємств оптової торгівлі за видами діяльності на групи проводиться так:

- задається список кодів КВЕД підприємств оптової торгівлі з номерами груп, до яких належать підприємства оптової торгівлі з цим кодом;

- рядки даних підприємств оптової торгівлі записуються у файли (аркуші "книги" електронного пакета  Excel) відповідно до номерів груп, до яких належать коди КВЕД.

Вихідними даними є файли (аркуші "книги" Excel) по кількості груп за видами діяльності, що містять дані про підприємства оптової торгівлі, відранжовані за зменшенням оптового товарообороту. Після проведення контрольних розрахунків (табл. В.1 додатка В) поділ здійснюється так, що для кожного регіону списки кодів задаються окремо і деякі позиції можуть бути відсутніми. Для контролю при поділі підприємств слід організовувати поділ на чотири групи. Четверта група — коди підприємств, які не потрапили до трьох основних груп, підлягають перегляду і зарахуванню до однієї з основних груп.

Стратифікація підприємств за обсягом оптового товарообороту

На другому етапі передбачається стратифікація підприємств за обсягом оптового товарообороту. При цьому експериментальним шляхом вирішено здійснити розподіл підприємств на 5 груп відповідно до їх обсягу товарообороту (у млн. грн.):

1) 0-0,499;      2) 0,5-249;     3) 250-499;     4) 500-749;     5) 750-1000.

Перша група утворюється з активних підприємств, що мають оптовий товарооборот до 500 тис. грн. Це досить чисельна група, але за обсягом товарообороту найменш впливова. Такі підприємства відбираються, як правило, шляхом випадкового 5% відбору. Друга група підприємств є основним масивом даних для розрахунку обсягу стратифікованої вибірки. Оскільки третя, четверта та п’ята групи підприємств є малочисельними, вони включаються в обстеження у повному складі.

Кожна страта містить перелік підприємств, упорядкований за п’ятизначними кодами видів діяльності відповідної групи згідно з КВЕД, а також дані щодо їх оптового товарообороту.

Загальний обсяг вибіркової сукупності формується за всіма групами і складається з обсягів вибірок окремих груп (страт) активних підприємств.

За основним масивом активних підприємств оптової торгівлі розраховується обсяг стратифікованої вибірки. Обсягом стратифікованої вибірки () є сума частинних вибірок (ni), тобто:         

 = i ,

де m - кількість складових (груп, типових видів діяльності тощо), i - порядковий номер відповідної страти.

На етапі підготовки вибіркового обстеження підприємств оптової торгівлі приймається m=3 за кількістю груп видів економічної діяльності згідно з КВЕД.

Розрахунок обсягу стратифікованої частинної вибірки (ni ) здійснюється за формулою:

ni,                                                                           (5.1)

де:=2 (при заданій ймовірності 95%);

= 0,05; 0,08 (5%; 8%) - гранично можлива задана похибка вибірки.

Внутрішньогруповий квадратичний коефіцієнт варіації:

,                                                                                          (5.2)

де  - внутрішньогрупове середнє квадратичне відхилення, розраховане на основі внутрішньогрупової дисперсії () - середнього зваженого із групових дисперсій:

,    i = [1;3];                                                            (5.3)

загальне середнє  розраховується як середнє зважене із групових середніх:

,    i = [1;3].                                                                (5.4)

Результати експериментальних розрахунків обсягу вибірки після першого етапу стратифікації наведено у табл. В.2 і табл. В.3 додатка В.

Стратифікація за територіальним розташуванням підприємств

Особливості нерівномірного розташування підприємств оптової торгівлі за регіонами України і навіть усередині одного й того ж регіону вимагають використання територіального підходу до формування вибіркової сукупності. Планування загального обсягу вибірки може проводитись за двома варіантами:

- від наперед заданої стандартної похибки вибірки до встановленого загального обсягу вибіркової сукупності;

- від мінімально допустимого обсягу вибіркової сукупності підприємств у кожному регіоні – до загального обсягу вибірки підприємств на рівні України в цілому.

Найбільш прийнятним варіантом є проведення обстежень в усіх регіонах за єдиною методологічно узгодженою схемою національного рівня, коли враховуються всі взаємні інтереси та нівелюються помилки репрезентативності. При цьому вибіркова сукупність, необхідна для проведення обстеження підприємств оптової торгівлі України, має відповідати певним методологічним вимогам:

1)   територіальне представництво у вибірці всіх без винятку регіонів;

2)   репрезентативність вибірки на рівні регіонів;

3)   мінімально допустимий обсяг вибірки на рівні регіонів;

4)   відбір підприємств для загальнонаціональної вибірки проводиться за кожним із регіонів, і загальна вибіркова сукупність формується, виходячи із регіональних вибірок;

5)   при визначенні необхідного обсягу вибірки коефіцієнт варіації не має перевищувати гранично допустиме його значення.

При цьому можливо застосування двох основних способів відбору підприємств:

1)   пропорційного відбору, який передбачає однакове представництво для всіх регіонів. При такому відборі обсяг частинної вибірки залежить від обсягу відповідної складової сукупності:

,                                                                          (5.5)

де: – обсяг вибіркової сукупності підприємств і-ї групи j-го регіону;

– обсяг вибіркової сукупності підприємств і-ї групи 2-го етапу стратифікації;

– генеральна сукупність підприємств j-го регіону;

– генеральна сукупність підприємств оптової торгівлі України;

2) оптимальним щодо мінімізації похибки вибірки є відбір, пропорційний до середнього квадратичного відхилення, який при неоднорідності обстежуваних районів дає кращі результати порівняно з першим способом. При цьому обсяг вибірки розподіляється  між регіонами не тільки з урахуванням їх часток, а й з урахуванням дисперсії ознаки. Обсяг вибірки підприємств і-ї групи j-го регіону шляхом відбору розраховується так:

,                                                                     (5.6)

де: – обсяг вибіркової сукупності підприємств і-ї групи 2-го етапу стратифікації;

– генеральна сукупність підприємств j-го регіону;

– генеральна сукупність підприємств оптової торгівлі України;

– дисперсія ознаки і-ї групи;

– дисперсія ознаки за всією генеральною сукупністю підприємств.

Окремим способом проведення регіональної стратифікації підприємств оптової торгівлі є метод виділення основного масиву, яким уважається друга група підприємств і обсягом товарообороту від 0,5 до 250 млн. грн. Це найбільш багаточисельна група, що становить базу для формування вибіркової сукупності шляхом пропорційного та оптимального відбору.

Таким чином, у результаті проведення ряду послідовних розрахунків за даними обсягу оптового товаробороту в І кварталі 2008 року отримано 10 варіантів регіонального розподілу вибіркової сукупності підприємств оптової торгівлі, за кожним із яких обчислено коефіцієнт варіації та визначено таке найнижче значення, що відповідає вимозі неперевищення межі 5%. Загальний обсяг вибіркової сукупності розраховано шляхом складання всіх частинних вибірок за всіма групами підприємств та одержано остаточний обсяг вибіркової сукупності, яку можна вважати мінімально допустимою для отримання достовірних оцінок показника оптового товарообороту підприємств.

 6. Аналіз та компенсація відсутніх даних

Одним з найбільш важливих питань забезпечення репрезентативності вибіркових даних є неповне охоплення вибіркової сукупності, коли окремі підприємства з тих чи інших причин не надають необхідної інформації. Повністю відсутні щодо окремих підприємств вибіркові дані, які за своєю природою відносяться до невибіркових похибок, можуть, однак, зменшувати обсяг вибірки та викривляти її результати.

Коригування вибіркової сукупності на пропущені дані спрямоване на скорочення систематичної помилки вибірки. При цьому національні та міжнародні прикладні дослідження сформували певний механізм його забезпечення. Підходи є різними відповідно до несхожих типів спостережень за підприємствами та різними категоріями підприємств, найчастіше комплексно застосовуються методи сукупного коефіцієнта (корекція з використанням ваг) та імпутації пропущених значень.

Загальний порядок дій з компенсації відсутніх відповідей підприємств може бути визначений як:

- загальний контроль повноти даних;

- визначення одиниць, що не належать до поля обстеження;

- визначення одиниць, що зовсім не надали відповідь;

- зміна типологічної групи (страти);

- повторна стратифікація;

- використання методу “сукупного” коефіцієнта (повторне зважування);

- звіряння (зіставлення) за крайніми значеннями;

- контроль маршрутизації та визначення одиниць, що надали часткову відповідь;

- перевірка достовірності (допустимості окремих значень або діапазону значень);

- реляційний контроль, арифметичний контроль та контроль співвідношень.

Далі, аналізуючи масив первинних даних, необхідно відсортувати ті підприємства, що надали часткову відповідь. Отримуємо дві сукупності підприємств:

- ті, що не відповіли зовсім, 

- ті, що надали неповну відповідь.

Частково заповнені форми статистичного обстеження повинні вважатись відповідями, якщо вони придатні до використання при обробці даних.

Дані щодо повних невідповідей є особливо важливими, оскільки будуть ураховані як при підведенні підсумків актуального обстеження, так і при побудові плану вибірки для обстеження наступного року. На підставі отриманої інформації щодо характеру і масштабів відсутності відповідей обирається оптимальний метод компенсації пропусків.

На етапі побудови плану вибірки у випадку повної відсутності відповідей попередньо здійснюється зміна типологічних страт і повторна стратифікація.

Для повних невідповідей розмір вибірки у страті коригується на відсоток невідповідей за результатами попередньо проведеного обстеження, а саме збільшується при високому і зменшується при низькому значенні відсотка невідповідей. За рахунок цього значно скорочується рівень можливих невідповідей.

Для випадків повної відсутності економічних даних доцільно застосовувати метод екстраполяції результатів попередніх обстежень. Так, підприємства з нульовим обсягом оптового товарообороту групуються в окрему страту і не обстежуються, а їх показники обчислюються за результатами минулорічного обстеження.

Компенсація повних невідповідей здійснюється за допомогою методу сукупного коефіцієнта, що передбачає коригування коефіцієнтів поширення даних вибірки на генеральну сукупність за допомогою системи ваг. Він застосовується під час контролю й уточнення даних обстеження щодо кількості одиниць сукупності.

Процедура компенсації часткових невідповідей є порівняно більш складною та трудомісткою. На першому етапі за допомогою системи контролю з’ясовується  масштаб і характер часткових невідповідей. Необхідно встановити, чи була надана відповідь на усі питання, на які мав би був відповісти респондент, а також виконати перевірку даних на достовірність. Для можливості компенсації часткових невідповідей необхідно з’ясувати, з яким типом ненадання даних ми маємо справу у цьому випадку. Розрізняють три типи часткової відсутності відповідей:

1) коли дані є  відсутніми за випадковим законом;

2) коли відсутність відповіді не пов’язана з величиною певної змінної, але залежить від величини іншої змінної;

3) ймовірність невідповіді залежить від величини тієї змінної, дані за якою є відсутніми. 

Загалом в основі відомих методів компенсації часткових невідповідей лежить використання методу прямого аналізу неповних даних, який базується на певних припущеннях щодо розподілу змінних. При цьому розрізняють детерміністський та стохастичний підходи.

Детерміністський підхід використовує методи :

- суміжної тенденції, який дозволяє на основі взаємопов’язаних показників віднайти значення невідомих;

- середнього значення або моди, що іноді доповнюється медіани з метою виключення значень, що різко відхиляються; середнього значення для групи;

- метричного hot-deck (“гарячої” заміни даних), який використовує  “донорські” випадки у складі цього масиву, для чого підприємства  поділяються на максимально однорідні класи, після чого у випадковий спосіб вибирається “донор”;

- лінійної регресії.

Стохастичний підхід базується на методах:

- hot-deck та  hot-deck за класами;

- cold-deck (“холодної” заміни даних) базується на заповненні відсутніх позицій цього масиву відомими величинами іншого масиву, наприклад, отриманих у результаті попередніх обстежень (історичні дані) або іншого джерела, близького до джерела, що не подало дані;

- стохастичної лінійної регресії.

Різновидом методу hot-deck є метод “найближчого сусіда”, тобто вибір “донора” з одиниць, “близьких” за визначеним критерієм до респондента, що не відповів на обстеження. Іноді обирається  один з числа декількох у групі “найближчих сусідів”.

Обчислення за регресією дає змогу визначити прогнозні змінні, за допомогою яких оцінюється відсутня величина. Для компенсації можливої недооцінки дисперсії до прогнозу додається випадкова похибка.

Можливе паралельне використання декількох з перерахованих вище методів, що дає більш точні значення для дисперсії та коефіцієнта варіації.

7. Оцінка точності та поширення вибіркових характеристик на генеральну сукупність

Кінцева мета вибіркового спостереження за підприємствами оптової торгівлі - поширення його характеристик на генеральну сукупність.

У результаті обстеження оцінюються чотири характеристики сукупності:

- сумарне значення показника;

- середнє значення показника;

- частка одиниць сукупності з певними властивостями;

- співвідношення двох сумарних чи середніх величин.

Для середньої та частки поширення результатів обстеження зводиться до визначення за даними вибірки меж довірчого інтервалу, в якому може знахо­дитися характеристика всієї генеральної сукупності. При визначенні сумарно­го показника генеральної сукупності — обсягу значень ознаки — застосовують два способи: пряме поширення вибіркових даних на всю сукупність і спосіб коефіцієнтів.

За прямого поширення середні значення вибіркової сукупності множаться на обсяг генеральної сукупності: 

                                                                           (7.1)

Оскільки середня — величина випадкова і має похибку вибірки .

Очевидно, що, використовуючи граничні значення довірчого інтервалу середньої, можна визначити довірчі межі цього показника для генеральної сукупності:

                                             (7.2)

Гранична похибка вибірки (D=tm) - це максимально можлива похибка для рівня взятої ймовірності.

Довірче число t вказує, як співвідносяться гранична та стандартна похибки. З урахуванням зазначеного формули граничних похибок середньої та частки для безповторної вибірки записують так:

- для середньої                                             ;                         (7.3)

- для частки                                                  .                         (7.4)

Як видно з формул, розмір граничної похибки залежить від варіації ознаки , обсягу вибірки n та її частки в генеральній сукупності  а також узятого рівня ймовірності, якому відповідає квантиль t. Чим більша варіація ознаки в генеральній сукупності, тим більша в середньому похибка вибірки. Залежність похибки від обсягу вибіркової сукупності обернено пропорційна. Щоб зменшити похибку вибірки удвічі, обсяг останньої має зрости в 4 рази. При безповторному виборі похибка буде тим менша, чим більша частка обстеженої сукупності .

Вибіркову похибку частки p також слід порівнювати з величиною частки p.

Адже одна і та сама похибка p = 2% для p=80% є малою, для p=40% - допустимою, для p=10% - завеликою. Відносну похибку частки обчислюють за формулою:

V===.                                            (7.5)

Отже, відносну похибку можна використати для порівняння вибіркових оцінок різних ознак. На практиці достатнім рівнем точності вважається  V 10 %.

Граничну похибку розшарованої вибірки обчислюють, використовуючи середню з групових дисперсій . Якщо сформовані групи об’єднують типові елементи, а групові середні величини помітно різні, варіація ознаки в групах буде значно меншою, ніж по сукупності в цілому. У такому разі <, а отже, гранична похибка розшарованої вибірки:

= t,                                                 (7.6)

де: t - це довірче число, яке вказує, як співвідносяться гранична та стандартна похибки (t=2 для імовірності 0,954);

n - обсяг вибірки; - частка обсягу вибірки у генеральній сукупності;

- середня з групових дисперсій.

Середня з групових дисперсій є узагальнюючою мірою внутрішньогрупової варіації, а групова (внутрішньогрупова) дисперсія характеризує варіацію відносно групової середньої.

Очевидно, що обсяг вибірки залежить від рівня варіації ознаки в окремих складових генеральної сукупності.  Однорідні групи подаються меншою кількістю елементів, неоднорідні - більшою. Відсутність даних про варіацію ускладнює практичну реалізацію такого способу вибірки.

Спосіб коефіцієнтів застосовують під час контролю й уточнення даних вибіркового обстеження щодо кількості одиниць сукупності:

                                                                    (7.7)

де N1 та N0 - чисельності сукупності з поправкою і без поправки на недооблік; п0 та п1 - чисельності в контрольних точках за пер­винними і уточненими даними.

Вибір необхідного методу для здійснення розрахунків залишається за виконавцем. Обидва методи поширення результатів вибіркового спостереження на генеральну сукупність ´ґрунтуються на дотриманні принципів неупередженості та випадковості відбору елементів сукупності, достовірному обстеженні всіх без винятку одиниць, які потрапили до вибірки, а отже, інформація по вибірковій сукупності повинна бути повною і точною. Тобто сформована вибірка має бути такою, щоб вибіркові оцінки за всіма характеристиками були репрезентативними.

Методичні підходи щодо розрахунку вибіркових оцінок базуються на розрахункових значеннях показників середнього та загального обсягу товарообороту по кожній групі підприємств оптової торгівлі. При цьому визначаються точкові оцінки середнього і загального, відповідні довірчі інтервали з імовірністю 95%, інтегральні характеристики оптового товарообороту з поширенням середнього значення основи вибірки на генеральну сукупність підприємств.

Література

1.    Бокун Н.Ч., Чернышова Т.М. Методы выборочных обследований: Учебно-справочное пособие. - Мн.: НИИ статистики Республики Беларусь, 1997. - 416 с.

2.    Васєчко О.О. Методологічні основи статистики підприємств: Монографія. – К.: НТК стат. дослідж., 2005. – 296 с.

3.    Вибіркове спостереження: Термінологічний словник. - К.: НТК статистичних досліджень, 2004. - 140 с.

4.    Єріна А.М. Організація вибіркових обстежень: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 127 с.

5.    Кокрен У. Методы выборочного исследования. - М.: Статистика, 1976. - 440 с.

6.    Методика розрахунку системи статистичних ваг для поширення результатів державного вибіркового обстеження умов життя домогосподарств на генеральну сукупність / Державний комітет статистики України. - К., 2006. - 41 с.

7.    Методика формування у 2004-2008 роках вибіркових сукупностей для проведення базових вибіркових обстежень населення: умов життя домогосподарств, економічної активності населення та сільськогосподарської діяльності населення у сільській місцевості. Проект / Державний комітет статистики України. - К., 2006 - 163 с.

8.    Методичні положення щодо вибіркового статистичного спостереження підприємств оптової торгівлі. Проект / Державний комітет статистики України. Науково-технічний комплекс статистичних досліджень. - К., 2006. - 19 с.

9.    Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. №47. - К.: Київ. держ. ін-т економіки хім. промисловості, 2001. - 141 с.

10. Національний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльності (NACE, Rev. 1.1 - 2002). ДК 009:2005. - К.: Держспоживстандарт України, 2005. - 190 с.

11. Рєпін К.Ю., Степанова О.Б. Методологічні проблеми вибіркових статистичних спостережень за результатами діяльності підприємств оптової торгівлі // Статистика України. - 2004. - №2. - С.25-27.

Додаток А

 

Рис. А.1. Блок-схема виконання аналізу генеральної сукупності без проведення вибіркового обстеження

Рис. А.2. Блок-схема проведення аналізу генеральної сукупності за допомогою здійснення "штучних" вибірок

Додаток Б
Таблиця Б. 1
Структура каталогу підприємств оптової торгівлі

№ з/п

Назва реквізиту

Назва поля

1

Ідентифікаційний код ЄДРПОУ

ОКПО

2

Основний вид економічної діяльності (за КВЕД)

KVED

3

Оптовий товарооборот за звітний квартал

Р102_3

4

Територія (за КОАТУУ)

KOBL

 Додаток В
Таблиця В. 1
Кодовий розподіл видів економічної діяльності (КВЕД, редакція ДК 009:2005) за групами видів оптової торгівлі

I група - продовольчі товари

II група - непродовольчі товари

III група - інші види оптової торгівлі

51.21.0

50.10.1

51.52.4

51.90.0

51.22.0

50.30.1

51.53.1

 

51.23.0

50.40.1

51.53.2

 

51.24.0

51.41.0

51.53.3

 

51.25.0

51.42.1

51.54.0

 

51.31.0

51.42.3

51.55.0

 

51.32.0

51.42.4

51.56.0

 

51.33.0

51.43.1

51.57.0

 

51.34.0

51.43.2

51.81.0

 

51.35.0

51.44.0

51.82.0

 

51.36.0

51.45.0

51.83.0

 

51.37.0

51.46.0

51.84.0

 

51.38.0

51.47.1

51.85.0

 

51.39.0

51.47.2

51.86.0

 

 

51.51.0

51.87.0

 

 

51.52.1

51.88.0

 

 

51.52.2

 

 

Таблиця В. 2
Обсяг вибірки підприємств оптової торгівлі, стратифікованої за видами економічної діяльності за даними І кварталу 2008 року (при похибці вибірки 5%)

Товарні групи за КВЕД

Кількість активних типових підприємств у сукупності, одиниць

генеральній

вибірковій

І

5538

1878

ІІ

18770

3293

ІІІ

20527

3383

Разом

44835

8554

Таблиця В. 3
Обсяг вибірки підприємств оптової торгівлі, стратифікованої за видами економічної діяльності за даними І кварталу 2008 року (при похибці вибірки 8%) 

Товарні групи за КВЕД

Кількість активних типових підприємств у сукупності, одиниць

генеральній

вибірковій

І

5538

1187

ІІ

18770

1915

ІІІ

20527

1990

Разом

44835

5092